Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.02.2018 року у справі №910/2384/17

УХВАЛА

20 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2384/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод"

відповідач 1 - приватне акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця"

відповідач 2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "П.С.П. Аудит"

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України

від 11.12.2017

у складі колегії суддів: Кролевець О.А. (головуючий), Євсікова О.О., Попікової О.В.,

постанови Київського апеляційного господарського суду

від 18.09.2017

у складі колегії суддів: Алданової С.О. (головуючий), Зубець Л.П. Зеленіна В.О.,

рішення Господарського суду міста Києва

від 26.05.2017

у складі судді Мельника В.І.

у справі № 910/2384/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод"

до 1. приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця", 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "П.С.П. Аудит"

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2017 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі № 910/2384/17 залишено без змін.

У грудні 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017, постанови Вищого господарського суду України від 11.12.2017 у справі № 910/2384/17 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116, в порядку Розділу XII-2 Господарського процесуального кодексу України в редакції (далі - ГПК України), чинній до
15.12.2017.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 23.04.14 у справі № 925/1292/13, від 07.03.2017 у справі № 910/27112/15, від 25.04.2017 у справі № 910/13469/16, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

29.01.2018 зазначену заяву передано за належністю до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ).

За приписами пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2447-VІІІ, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2018 для розгляду справи № 910/2384/17 визначено суддю-доповідача: Білоуса В.В. та склад колегії суддів:

Білоуса В.В. - головуючий, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.02.2018 публічному акціонерному товариству "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" надано строк для усунення недоліків заяви до
15.02.2018; вимоги ухвали заявником виконано.

23.02.2018 суддею Верховного Суду Ткаченко Н.Г. подано заяву про самовідвід у розгляді справи № 910/2384/17 в порядку ст. 35 ГПК України в редакції з
15.12.2017 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.02.2018 заяву судді Ткаченко Н.Г. від 23.02.2018 про самовідвід у розгляді справи № 910/2384/17 було задоволено.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного суду - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.02.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/2384/17.

Протоколами повторного автоматизованого розподілу між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.02.2018 для розгляду заяви у справі № 910/2384/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючого -

Білоуса В.В., суддів: Жукова С.В., Погребняка В.Я.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами з таких підстав.

У справі № 910/2384/17, в якій подано заяву про перегляд, предметом позову було визнання недійсним договору від 04.11.2016 №20161104 (далі - спірний договір) про проведення аудиторської перевірки ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", укладеного між відповідачами, не з метою проведення аудиторської перевірки, а з метою отримання документів позивача, які містять відомості, що становлять комерційну таємницю, відповідно до приписів статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім того, позивач посилався на те, що в оскаржуваному договорі сторони не передбачили здійснення авансових платежів, а відтак він може бути припинений у будь-який момент.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним спірного договору, Вищий господарський суд України виходив із того, що зважаючи на встановлені судами обставини справи, ПАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" як акціонер ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", що є власником більше 10 відсотків простих акцій товариства, має право вимагати проведення аудиторської перевірки його діяльності, уклавши з визначеним ним аудитором відповідний договір. Відтак, укладаючи спірний Договір ПАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", діяло з метою реалізації передбаченого законом права акціонера, яке не залежить від волі самого товариства (його посадових осіб) щодо проведення перевірки, а також від доцільності чи недоцільності її проведення. При цьому обов'язок товариства забезпечити аудитору можливості проведення перевірки виникає за вимогами закону, а не на підставі договору щодо надання аудиторських послуг, стороною якого він не є. Водночас виконання позивачем вказаного обов'язку, а також дотримання відповідачами приписів закону під час виконання спірного договору не входить до предмету дослідження в даній справі, адже підставою недійсності правочину може бути лише недодержання вимог закону саме в момент його вчинення.

Також зазначено, що під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" не довело шляхом надання належних і допустимих доказів обставини укладення спірного договору з порушенням вимог законодавства, зокрема, щодо проведення аудиторської перевірки публічного акціонерного товариства. Разом з тим, доводи позивача щодо фіктивності спірного договору у зв'язку з тим, що ним не передбачено здійснення авансових платежів, обґрунтовано відхилені судами з огляду на принцип свободи договору, а також відсутність законодавчих приписів, що вимагають укладення договору на надання аудиторських послуг у відповідному випадку саме на умовах попередньої оплати.

Водночас у справі № 925/1292/13, де предметом позову було визнання недійсним договору про переведення боргу від 20.03.2008 №20/03, Вищий господарський суд України залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання спірного договору недійсним відповідно до вимог ч.ч. 2, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ст. 234 ЦК України, оскільки судами було встановлено, що спірний договір було укладено позивачем без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним, а єдиною метою його укладення було створення уявлення про існування кредиторської заборгованості позивача перед третьою особою для її використання у справі про банкрутство.

Таким чином, суди дійшли висновку, що даний договір містить ознаки фіктивного в розумінні ст. 234 ЦК України.

Отже, у справі № 925/1292/13, копію постанови в якій надано для порівняння, суди дійшли висновку, що спірний договір містить ознаки фіктивного в розумінні ст. 234 ЦК України за інших фактичних обставин у справі, що є відмінними від обставин у справі № 910/2384/17, в якій подано заяву про перегляд судових рішень.

Також, у справі № 910/27112/15, копію постанови в якій надано для порівняння, де предметом позову було визнання недійсним договору підряду та договору про взаємозалік вимог, про розірвання договорів купівлі-продажу майна, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зокрема, спірний договір підряду є фіктивним, позаяк не спрямований на реальне настання зумовлених ним правових наслідків, а внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву; зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог згідно з укладеною за згодою сторін 13.10.2014 двохсторонньою угодою у вигляді протоколу взаємозаліку, є незаконним, позаяк на момент такого зарахування у сторін не існувало зустрічних однорідних вимог, які випливали б із недійсного спірного договору підряду, в зв'язку з чим недійсною є й відповідна угода про взаємозалік, а обов'язок оплатити майно, отримане за договорами купівлі-продажу за № 3729 та за № 3730-3739 на загальну суму 8700000 грн, яку покупець відповідно до пунктів 3 зазначених вище договорів зобов'язується перерахувати продавцю до 15.10.2015, відповідач не виконав.

Отже у справі у справі № 910/27112/15, суди дійшли висновку, що, зокрема, спірний договір підряду є недійсним в силу положень статті 234 ЦК України та таким, що не відповідає вимогам, передбаченим частиною 5 статті 203 ЦК України, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву, а сторони правочину мали на меті створити штучну заборгованість у позивача перед відповідачем.

Відтак, фактичні обставини у справі № 910/27112/15 є відмінними від тих обставин, з яких виходили суди приймаючи оскаржувані рішення у справі № 910/2384/17, в якій подано заяву про перегляд судових рішень.

Крім того, у справі № 910/13469/16, де пердметом позову було визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку щодо наявності правових підстав для задоволення цього позову, оскільки укладаючи спірний договір купівлі-продажу цінних паперів № 57/6-10Б від 29.03.2010 сторони не мали наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, а мали на меті створення штучної заборгованості позивача, що призведе до банкрутства підприємства, таким чином, договір є фіктивний, а тому наявні підстави для визнання спірного договору недійсними згідно вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Таким чином, у зазначених справах суд встановив різні фактичні обставини та прийняв відповідні рішення, що не свідчить про неоднакове застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, які є підставою для перегляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11116 ГПК України (в редакції, чинній до
15.12.2017).

Враховуючи викладене, обставини, на які посилається заявник в обґрунтування заяви про перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.12.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017, рішення Господарського суду міста Києва від
26.05.2017 у справі № 910/2384/17, не отримали свого підтвердження.

Виходячи з положень статті 11121 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, необґрунтованість заяви про перегляд судових рішень господарських судів в порядку Розділу XII-2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) є підставою для відмови у допуску справи до провадження.

На підставі викладеного та керуючись підпунктами 1,6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, пунктом 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від
02.06.2016 № 1402-VII, статтями 11116, 11117, 11118, 11119, 11120, 11121 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи № 910/2384/17 до провадження Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

В. Я. Погребняк