Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.12.2020 року у справі №916/991/20

УХВАЛА

21 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/991/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 і рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про стягнення 901 080,33 грн

ВСТАНОВИВ:

24.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, повний текст якої підписаний 26.10.2020 (колегія суддів: Будішевська Л. О., Таран С. В., Поліщук Л. В. ) і рішення Господарського суду Одеської області від
14.07.2020 (суддя Гут С. Ф. ) з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
08.12.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Уркевич В. Ю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей частиною 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини 7 статті 12 ГПК України для цілей частини 7 статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця"в особі регіональної філії "Одеська залізниця", в якому просило суд стягнути з останнього 901 080,33 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.07.2020, залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на його користь 290 000 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та 4 657,14 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Предметом позову, у даній справі є стягнення 901 080,33 грн, а отже, ціна позову у даній справі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, що передбачені підпунктами "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України. Скаржник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами попередніх інстанцій проігноровані вимоги частин 1 , 2 статті 5 ГПК України, відповідно до яких право сторони обирати спосіб захисту порушеного права на власний розсуд у випадку якщо законом або договором передбачено декілька способів захисту та суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.02.2018 у справі № 923/970/16, від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18. Крім того, скаржник наголошує, що дана справа має виняткове значення та матиме наслідки і для будь - якого іншого користувача послуг залізничного перевезення вантажів.

Проте Верховний Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже прийняття рішень у вказаних скаржником справах пов'язані з різними фактичними обставинами, які були встановлені судами під час розгляду цих справ.

Так, предметом розгляду у даній справі були вимоги про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за договором перевезення вантажів.

Наведений скаржником висновок Верховного Суду, викладений у постанові від
07.02.2018 у справі № 923/970/16 зроблений у спорі щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо надання позивачу згідно з Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж підписаного проекту договору про приєднання та технічних умов та зобов'язання безоплатно підготувати та невідкладно надати позивачу підписаний проект договору про приєднання. Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, стосується правовідносин щодо визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання. У постанові від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 - визнання недійсними рішень, визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. У постанові від
14.05.2019 у справі № 910/11511/18 - визнання удаваним правочином договору про надання професійної правничої (правової) допомоги.

Отже, висновки Верховного Суду у наведених скаржником справах зроблені у правовідносинах, які очевидно не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі ні за складом учасників, ні за предметом спору, ні за обставинами справи, ні за сферою правового регулювання.

Водночас інших аргументів та доводів, які б свідчили про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з матеріалів даної касаційної скарги не вбачається, інших судових рішень, які б доводили факт неоднакового застосування судами норм матеріального права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах скаржником у касаційні скарзі не наведено.

Верховний Суд вважає, що вказані доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійснені судами під час розгляду справи по суті, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Крім того, посилання скаржника на те, що справа має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованим, оскільки вищевказані доводи не підтверджені жодними доказами та зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника. Саме власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Таким чином, Верховний Суд, надавши оцінку доводам скаржника щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, вважає їх недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

У частині 4 статті 11 ГПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

За змістом Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний переклад Конвенції українською мовою, але у разі відсутності перекладу Рішення та ухвали ЄСПЛ чи ухвали Європейської комісії з прав людини, Суд користується оригінальним текстом. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: "Levages Prestations Services v. France" № 21920/93, § 48,23.10.1996).

Ураховуючи викладене, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці ЄСПЛ, та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон", оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, підстав для розгляду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження немає.

Відповідно до положень частини 6 статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 12, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від
19.10.2020 і рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2020 у справі № 916/991/20.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути скаржнику (в тому числі платіжне доручення № 58640 від 19.11.2020 на суму 18 332,41 грн).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич