Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.04.2018 року у справі №916/2504/17

УХВАЛА

14 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2504/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши касаційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області,

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Величко Т.А., судді - Бєляновський В.В., Поліщук Л.В.)

від 06.03.2018,

за позовом Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області,

до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк",

про стягнення 5 719,22 грн,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2018 Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області звернулось з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 916/2504/17 до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2018 відхилено клопотання про відстрочку сплати судового збору, а касаційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 916/2504/17 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з несплатою судового збору у встановленому на час подання касаційної скарги розмірі.

03.05.2018 Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області подало заяву про усунення недоліків, відповідно до якої зазначає, що кошти для сплати судового збору виділені в недостатній кількості, а тому суд помилково відхилив клопотання заявника про відстрочку від сплати судового збору.

Дослідивши матеріали касаційної скарги позивача у справі №916/2504/17, Касаційний господарський суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги з таких підстав.

Касаційна скарга Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області судовим збором не оплачена, натомість представником було подано заяву про відстрочення сплати судового збору. В обгрунтування поданої заяви, представник вказує, що у банку відсутні кошти на рахунках, срутне фінансове становище підтверджується великою заборгованістю по заробітній платі, на доказ чого надано відповідні довідки. Також, представник зазначає, що ненадання відстрочки призведе до прямого та недопустимого порушення конституційного права на звернення особи до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, N 32, п. 25-26).

Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див., наприклад, рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін. " і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72, та рішення суду від 28.11.2006 року у справі "Апостол проти Грузії", заява N 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v.

Bulgaria, заява N 68490/01, п. 57).

З огляду на зазначене вище Касаційний господарський суд вважає, що простого факту відсутності у сторони коштів для оплати судового збору самого по собі недостатньо для безмовного висновку про необхідність надання відстрочки для сплати судового збору при поданні касаційної скарги.

Зважаючи на те, що заявник касаційної скарги не довів, що до ухвалення судового рішення у справі, як це встановлено у ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", він матиме можливість сплатити судовий збір у встановленому законом порядку та розмірі, суд відмовив у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору.

Законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), було зазначено, що "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства", рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).

Так, зокрема, законодавець у частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріпив норму відповідно до якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Тобто, статтею 8 Закону України "Про судовий збір" чітко визначені умови за наявності яких суд може своєю ухвалою за клопотанням сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, чинне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або надання відстрочки (розстрочки) його сплати. Вчинення таких дій є правом суду і може бути застосоване за наявності виключних умов, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочки, розстрочки чи звільнення від такої сплати.

Статтею 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених Статтею 292 Господарського процесуального кодексу України, застосовуються положення Статтею 292 Господарського процесуального кодексу України, тобто суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг.

Згідно з частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до приписів статті 292 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами, а касаційна скарга залишається в суді касаційної інстанції.

Проте, касаційна скарга Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області судовим збором не оплачена. Оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі у визначений строк до суду не подано.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 916/2504/17 підлягає поверненню на підставі статті 174 та частини 5 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 916/2504/17 повернути без розгляду.

2. Копії цієї ухвали надіслати Ізмаїльському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Одеської області та іншим учасникам справи, додані до скарги матеріали та копію касаційної скарги повернути заявнику.

3. Оригінал касаційної скарги залишити в матеріалах справи № 916/2504/17.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач