УХВАЛА

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/493/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

при секретарі судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Проспер"

на постанову Рівненського господарського суду від 11.07.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., судді Мельник О.В., Гулова А.Г.) та на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.03.2017 (суддя Давидюк В.К.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "TENACHEM" (SIA "TENACHEM") (Республіка Латвія)

до Приватного підприємства "Проспер"

про стягнення 39 918,04 євро
за участю:

позивача: Балицький І.В. (ордер про надання правової допомоги від 14.03.16)

відповідача: 1) Войтенко С.В. (договір про надання правової допомоги від
22.05.17)

2) Лілік А.Є. (директор),

ВСТАНОВИВ:

Під час розгляду касаційної скарги Приватного підприємства "Проспер" досліджуючи правові висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду України від
08.04.2015 у справі № 910/8043/14, від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
16.02.2018 у справі № 910/13318/16, який здійснив розгляд заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах відповідно до положень Розділу XII2 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на наступне.

Верховний Суд України у постанові від 08.04.2015 у справі № 910/8043/14 за заявою про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, дійшов висновку про те, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою, яка була погоджена між сторонами у вигляді третейського застереження на стадії укладення господарського договору шляхом включення до умов цього договору застереження про розгляд спору, який може виникнути в подальшому під час дії договору в третейському суді. Відтак Верховний Суд України дійшов висновку, що висновок суду касаційної інстанції про те, що предметом третейської угоди може бути лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, є помилковим.

Верховний Суд України у постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16 погоджуючись з висновками судів про відмову у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з арбітражною угодою, дійшов висновку про те, що відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом.

Постановою Верховного Суду від 16.02.2018 у справі № 910/13318/16, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, були скасовані судові рішення апеляційної та касаційної інстанції якими було припинено провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням, крім тієї обставини, що у зобов'язанні зник іноземний елемент, також зокрема і на те, що за наявності третейської угоди існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатися до третейського суду, зазначивши, що при цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається.

Аналізуючи наведені правові висновки Верховного Суду України, вбачається, що між ними існує відмінність судової практики щодо правової визначеності наявності або відсутності підстав для припинення провадження у справі, за наявності арбітражного застереження, яке визначено взаємною згодою саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем).

При цьому, за змістом пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", провадження у даній справі підлягало припиненню господарськими судами на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017, так як спір у даній справі підлягав вирішенню відповідним Міжнародним комерційним арбітражним судом, оскільки пунктом 9.2 контракту від 01.06.2010 № 01/06/2010, який укладено між сторонами у справі, встановлено арбітражне застереження щодо органу, який має вирішувати спір між сторонами.

Відповідно до приписів пункту 7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Отже за наявності наведених вище судових рішень Верховного Суду України, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладеного раніше в постанові Верховного Суду, який діяв як Верховний Суд України, від 16.02.2018 у справі № 910/13318/16, та викладеного раніше в постанові Верховного Суду України від
18.10.2017 у справі № 910/8318/16.

Поряд з цим, виникла виключна правова проблема, яка потребує вирішення, а саме те, чи впливає відсутність у третейському застереженні, яке міститься у пункті
9.2 контракту від 01.06.2010 № 01/06/2010, конкретно визначеного Міжнародного комерційного арбітражного суду, який би міг вирішити між сторонами спір, який виник у даній справі, на можливість залишення позову без розгляду на підставі статті 226 частини 1 пункту 7 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, мають місце обставини, які вказують на існування правової проблеми у застосуванні положень Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

У колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на відміну від Великої Палати Верховного Суду відсутні процесуальні можливості формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики.

За змістом частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Положеннями частин 1, 3, 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частин 1, 3, 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частин 1, 3, 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене та з метою забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, пункту 7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Справу №906/493/16 Господарського суду Житомирської області разом із касаційною скаргою Приватного підприємства "Проспер" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов