УХВАЛА

14 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/23097/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

учасники справи не з'явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020

у складі колегії суддів: Грека Б. М. - головуючого, Остапенка О. М., Сотнікова С. В.

та рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019

у складі судді Омельченка Л. В.

у справі за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант резорт"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нибулон прайм"

про визнання недійсним договору

в межах справи № 910/23097/17

за заявою Головного управління ДФС у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант резорт"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави заявлених вимог

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/23097/17 за заявою Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, заявник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант резорт" (далі - ТзОВ "Грант резорт") про банкрутство.

2.20.06.2019 ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Господарського суду міста Києва в межах провадження у справі про банкрутство № 910/23097/17 із заявою до ТзОВ "Грант резорт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нибулон прайм" (далі - ТзОВ "Нибулон прайм") про визнання недійсним договору поставки б/н від
01.02.2015 укладеного між ТзОВ "Нибулон прайм" та ТзОВ "Грант резорт" та застосування наслідків недійсності правочину.

3. В обґрунтування заявлених вимог ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що відповідно до податкових накладних виписаних ТзОВ "Нибулон прайм" ним у період 01.02.2015 по
27.02.2015 на підставі договору поставки б/н від 01.02.2015 було поставлено на користь ТзОВ "Грант Резорт" товар на загальну суму 8 821 200,02 грн з ПДВ.

4. Утім, як зауважує ГУ ДПС у м. Києві, відповідно до аналізу фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Нибулон прайм" останнє з моменту державної реєстрації жодних операцій щодо постачання на свою користь товарів/послуг не здійснювало.

5. З урахуванням наведеного, на переконання заявника, ТзОВ "Нибулон прайм" фактично не могло поставити відповідні товарно-матеріальні цінності на адресу ТзОВ "Грант Резорт" у зв'язку з відсутністю вказаних товарів у постачальника.

Відтак операції з постачання товарно-матеріальних цінностей ТзОВ "Нибулон прайм" на користь ТзОВ "Грант Резорт" у порушення частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не мали реального характеру та лише відображалися на паперових носіях, а тому вказаний правочин є недійсним.

6. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої заяви ГУ ДПС у м. Києві визначено приписи статей 20, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 203, 215 ЦК України.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

7. ТзОВ "Грант Резорт" зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.09.2014, про що внесено запис № 10661020000010873.

8. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) єдиним постачальником товарів/послуг ТзОВ "Грант Резорт" за період з моменту державної реєстрації боржника та до моменту звернення до суду було ТзОВ "Нибулон Прайм" (ідентифікаційний код - 39429375).

9. Відповідно до податкових накладних виписаних ТзОВ "Нибулон прайм" та зареєстрованих в ЄРПН заявником у період 01.02.2015 по 27.02.2015 з посиланням на договір поставки б/н від 01.02.2015 поставлено на користь ТзОВ "Грант Резорт" комплектуючі (датчик реле тиску, двигун, кронштейн, термометр, тощо) на загальну суму 8 821 200,02 грн, у тому числі з ПДВ.

10. Разом з тим, як стверджує ГУ ДПС у м. Києві, відповідно до аналізу фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Нибулон прайм" останнє в період з моменту державної реєстрації (07.10.2014) жодних операцій щодо постачання на свою користь товарів/послуг (крім реєстрації електронного ключа в центрі сертифікації ключів) не здійснювало, про що свідчить витяг з реєстру податкових накладних.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/23097/17 у задоволенні позову ГУ ДПС у м. Києві до ТзОВ "Грант Резорт" та ТзОВ "Нибулон прайм" про визнання недійсним договору поставки б/н від 01.02.2015 відмовлено в повному обсязі.

12. Північний апеляційний господарський суд постановою від 19.05.2020 рішення Господарського міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/23097/17 залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог заяви ГУ ДПС у м. Києві.

Короткий зміст вимог, доводів та підстав касаційної скарги

13.22.06.2020 ГУ ДПС у м. Києві поштовим відправленням звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/23097/17, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір поставки б/н від 01.02.2015, укладений між ТзОВ "Нибулон прайм" та ТзОВ "Грант резорт" та застосувати наслідки недійсності правочину.

14. В обґрунтування доводів касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві посилається на ухвалення оскаржуваних рішень з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено матеріали справи та в порушення частини 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) не взято до уваги можливість підтвердження факту вчинення правочину складеними та зареєстрованими податковими накладними.

15. Підставою касаційного оскарження судових рішень ГУ ДПС у м. Києві (з урахуванням пояснення з приводу підстав звернення з касаційною скаргою вх. № 4722/2020д2 від 07.09.2020) визначено приписи пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема, неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 1 статті 181 Господарського кодексу України.

Позиція Верховного Суду

16. Розглянувши в судовому засіданні 14.01.2021 матеріали касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві, заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.

17. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

18. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

19. Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

20. Як зазначалось вище, предметом судового розгляду у цій справі є заява ГУ ДПС у м. Києві про визнання недійсним договору поставки б/н від 01.02.2015 та застосування наслідків недійсності правочину мотивована, зокрема, відображенням реквізитів оскаржуваного договору у податкових накладних виписаних ТзОВ "Нибулон прайм" на користь ТзОВ "Грант Резорт" операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей, які за твердженням заявника не мали реального характеру, а лише зафіксовані на паперових носіях.

21. Із установлених судами у цій справі обставин убачається, що відповідно до податкових накладних виписаних ТзОВ "Нибулон прайм" та зареєстрованих в ЄРПН заявником у період 01.02.2015 по 27.02.2015 з посиланням на договір поставки б/н від 01.02.2015 поставлено на користь ТзОВ "Грант Резорт" товар на загальну суму 8 821 200,02 грн, у тому числі з ПДВ.

22. Разом з тим, як стверджує ГУ ДПС у м. Києві, відповідно до аналізу фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Нибулон прайм" у період з моменту державної реєстрації (07.10.2014) останнє жодних операцій щодо постачання на свою користь товарів/послуг (крім реєстрації електронного ключа в центрі сертифікації ключів) не здійснювало, про що свідчить витяг з реєстру податкових накладних.

23. Відмовляючи у задоволенні заяви ГУ ДПС у м. Києві суд першої інстанції з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про недоведення заявником належними й допустимими доказами факту укладення та неможливістю встановлення факту неукладення договору поставки від 01.02.2015 між ТзОВ "Нибулон Прайм" та ТзОВ "Грант Резорт". Апеляційним судом зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, однак ГУ ДПС у м. Києві як контролюючий орган під час розгляду справи судами не надало документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичне придбання відповідачами товарів і послуг. Крім того судом апеляційної інстанції вказано, що ГУ ДПС у м. Києві не надало доказів у підтвердження дій відповідачів щодо отримання прав на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за їх придбання, а також і не надало суду доказів фактичного виконання оспорюваного договору поставки від 01.02.2015, що свідчили б про факт його укладення.

24. Однак ГУ ДПС у м. Києві вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими, зробленими без належного дослідження матеріалів справи та урахування приписів частини 1 статті 181 ГК України.

25. В якості підстави касаційного оскарження судових рішень ГУ ДПС у м. Києві (з урахуванням пояснення з приводу підстав звернення з касаційною скаргою вх. № 4722/2020д2 від 07.09.2020) посилається на ухвалення судових рішень з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 181 ГК України в контексті можливості підтвердження факту вчинення правочину зареєстрованими податковими накладними.

26. У ході розгляду касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві касаційним судом з'ясовано, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 640/18643/18 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофлексгруп 2015" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор" про визнання недійсним правочину.

27. Предметом судового розгляду у справі № 640/18643/18, як і у справі, що розглядається є вимоги заявника про визнання недійсним правочину обґрунтовані, з поміж іншого, відображенням у податкових накладних відповідача господарської операції з постачання послуг (товару), які за твердженням ГУ ДПС у м. Києві не мали реального характеру.

28.14.02.2020 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалено постанову у справі № 640/18643/18 (адміністративне провадження № К/9901/20404/19), в якій визнано помилковим висновок суду про недоведення ГУ ДФС у м. Києві обставин щодо укладення правочину між ТОВ "Агрофлексгруп 2015" та ТзОВ "Мотор" з огляду на не надання позивачем договору між цими особами. Верховний Суд зазначив, що такого висновку суд дійшов внаслідок порушення (не застосування) норм статей 202, 205 ЦК та норм статей 180, 181 ГК України.

29. У наведеній постанові Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду на підставі аналізу приписів частини 1 статті 202, частини 1 статті 205 ЦК України, статті 180, частини 1 статті 181 ГК України зроблено висновок, що оскільки законом не встановлено спеціальні вимоги для форми та порядку укладення договору підряду, предметом якого є виконання вантажно-розвантажувальних робіт, питання про докази укладення такого договору (вчинення правочину) повинно вирішуватися судом із застосуванням норм статей 72, 73, 75, 76 КАС. Таким доказом може бути податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

30. Також у постанові від 14.02.2020 у справі № 640/18643/18 Верховним Судом зазначено, що згідно з абзацом першим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац другий цього пункту). За встановленого в судовому процесі факту реєстрації ТзОВ "Агрофлексгруп 2015" податкових накладних, складених на операції з постачання послуг на користь ТзОВ "Мотор", суд касаційної інстанції дійшов висновку про помилкове відхилення судами попередніх інстанцій доводу ГУ ДФС у м. Києві про вчинення правочину цими юридичними особами.

31. Вказаний висновок Верховного Суду згодом покладено в основу прийнятих судових рішень місцевих та апеляційних господарських судів у справах з подібними правовідносинами. Зокрема, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 у справі № 826/5088/17, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 у справі № 640/20838/18, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі № 640/20512/18 тощо.

32. Проте Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від наведеного висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від
14.02.2020 у справі № 640/18643/18 з таких підстав.

33. Відповідно до приписів частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори та інші правочини.

34. Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

35. Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

36. Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

37. Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа.

38. Згідно з частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

39. Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами.

40. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

41. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

42. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

43. Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

44. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

45. Аналіз приписів статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дозволяє зробити висновок про те, що бухгалтерський облік ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність підприємства.

Бухгалтерському обліку підлягають господарські операції - дії (події), що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а також їх результати, що полягають у реальній зміні майнового стану суб'єкта господарювання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.

46. Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця (висновок викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 804/15389/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 925/291/18).

47. За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов'язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
10.02.2020 у справі № 909/146/19).

48. Висновок щодо підтвердження факту господарської операції саме первинними документами, а не податковими накладними викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19, від 18.11.2020 у справі № 920/61/19.

49. Із наведеного вище слідує, що за однакового нормативного регулювання, зокрема частини 1 статті 181 ГК України, статті 201 ПК України формуються відмінні підходи щодо підтвердження факту вчинення правочину та проведення господарських операцій на його виконання лише з огляду на реєстрацію податкових накладних.

50. З урахуванням наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від
14.02.2020 у справі № 640/18643/18 щодо можливості підтвердження факту укладення договору (вчинення правочину) зареєстрованою податковою накладною, виписаною однією стороною в договорі, оскільки фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові накладні, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції адже сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

51. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

52. Наявність різних підходів щодо тлумачення норм матеріального права за подібних правовідносин призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме на державу покладається обов'язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 29.03.2011 у справі "Брезовець проти Хорватії" (Brezovec v. Croatia, заява № 13488/07)).

53. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

54. Частина 3 статті 302 ГПК України зобов'язує суд передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у разі відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

55. З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Справу № 910/23097/17 разом із касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський