УХВАЛА

12 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 912/1385/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Кіровоградської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 (головуючий суддя: Чимбар Л.О., судді: Антонік С.Г., Березкіна О.В.)

за позовом Кіровоградської міської ради

до Приватного підприємства "Терра 2006"

про розірвання договору,

За участю представників:

позивача - Бардиш Є.М. - представник

відповідача - Галковська О.І. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградська міська рада звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Терра 2006" про розірвання договору оренди землі від 29.05.2015 № 80, укладеного між сторонами.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2017 позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Терра 2006" задоволено, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2017 у справі №912/1385/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

06.11.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Кіровоградською міською радою подано касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 до Вищого господарського суду України.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 912/1385/17 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2018 року у справі № 912/1385/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

За приписами підпункту 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2018 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою та призначено до розгляду на 19.04.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 03.04.2018 провадження за касаційною скаргою у справі №912/1385/17 зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 910/5394/15-г.

Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2018 провадження за касаційною скаргою Кіровоградської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №912/1385/17 поновлено, касаційну скаргу призначено до розгляду на 12.07.2018.

У судове засідання 12.07.2017 з'явилися представники сторін.

Представник позивача підтримав касаційну скаргу.

Представник відповідача виклав заперечення проти позову.

У касаційній скарзі Кіровоградська міська рада просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2017 залишити в силі.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017, без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема, посилається на статтю 141 Земельного кодексу України, статтю 651 Цивільного кодексу України, положення частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", зазначає, що відповідач, починаючи з 2015 року та до моменту звернення з позовом до суду, свої зобов'язання щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою не виконував, що є підставою для розірвання спірного договору.

Господарський суд Кіровоградської області, враховуючи систематичну несплату Приватним підприємством "Терра 2006" орендної плати за Договором, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Кіровоградської міської ради про розірвання Договору оренди землі від 29.05.2015 № 80 та наявність підстав для їх задоволення.

Суд першої інстанції зазначив, що законодавчо визначеною підставою для розірвання договору оренди землі є систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати.

Вказаної позиції дотримується у тому числі Верховний Суд України, зокрема в постанові від 28.09.2016 № 6-977цс16.

Отже, визначальним для розірвання договору є встановлення обставин систематичної несплати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним відносинам між сторонами договору оренди, апеляційний суд врахував, що в даному випадку існували цивільні правовідносини, згідно яких орендна плата за землю надходила на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у договорі оренди, цей факт підтверджується належними доказами (квитанції про оплату орендної плати), що протирічить висновкам суду першої інстанції про існування боргу з орендної плати.

У постанові від 18.10.2017 Дніпропетровський апеляційний господарський суд зазначив, що обов'язковою умовою для розірвання договору оренди є не лише факт систематичної несплати орендної плати, але й наявність заборгованості з її сплати. Через відсутність заборгованості з орендної плати відсутні і підстави для розірвання договору оренди. В даному випадку відсутнє порушення, за яке діючим законодавством та договором передбачено розірвання договору оренди земельної ділянки, та, відповідно, і підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, які передбачені ст. 651 Цивільного кодексу України, відсутні.

У постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі №3-211гс14 ( №910/16306/13), на яку посилається апеляційний господарський суд в обґрунтування своєї правової позиції, Верховний Суд України, враховуючи наведені норми законодавства, підтримав позицію апеляційного та касаційного судів щодо відмови в задоволенні позову про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав наявності заборгованості з орендної плати, підтримавши як правомірні висновки цих судів, що орендарем погашено заборгованість зі сплати орендних платежів і на час ухвалення судом рішення у справі відсутня заборгованість перед бюджетом з орендної плати.

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду по даній справі не погоджується з даним висновком Верховного Суду України та вважає за необхідне від нього відступити з наступних правових підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" (далі Закон):

"Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності."

Згідно зі ст.13 Закону:

"Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. "

У відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 96, 206 Земельного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить, що основною метою договору оренди земельної ділянки для орендодавця та одним з визначальних його прав є саме своєчасне отримання ним орендної плати у встановленому розмірі.

Приписами ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України:

"Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати. "

Відповідно до ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України:

"Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. "

Таким чином, несплату за користування річчю протягом вже лише трьох місяців підряд законодавець визнав достатньою підставою для надання наймодавцеві права відмови від договору найму, що повністю узгоджується з вищевказаною основною метою для нього договору найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України (далі ЦК):

"Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. "

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК:

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Відповідно до 610 ЦК:

"Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)."

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК:

"Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. "

Таким чином, виконання зобов'язання з порушенням строку вже є порушенням зобов'язання.

Відповідно до п.п.5, 6 ст.3 ЦК:

"Загальними засадами цивільного законодавства є:"

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність. "

Згідно з абз.2 ч.1 ст.6 Господарського кодексу України:

"Загальними принципами господарювання в Україні є:

- забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання. "

На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду по даній справі вважає, що правова позиція, що, якщо орендарем погашено заборгованість зі сплати орендних платежів і на час ухвалення судом рішення у справі відсутня заборгованість перед бюджетом з орендної плати це є підставою відмови в задоволенні позову про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав наявності заборгованості з орендної плати:

- не відповідає вищевказаним правовим нормам;

- фактично нівелює передбачене вказаними правовими нормами право орендодавця повністю розірвати договірні відносини з недобросовісним орендарем, який не бажає виконувати свій обов'язок щодо саме своєчасної сплати орендних платежів, позбавляючи орендодавця відповідного права своєчасно отримувати ці платежі, розраховувати на їх отримання у відповідний строк та наступне використання, змушуючи останнього звертатися до суду за стягненням вказаних платежів;

- опосередковано стимулює недобросовісного орендаря не виконувати зазначений обов'язок до моменту пред'явлення орендодавцем позову чи винесення рішення по справі за таким позовом, позбавляючи орендодавця найбільш дієвого та впливового способу захисту від такого недобросовісного орендаря;

- внаслідок вищевикладеного порушує принципи справедливості, рівності, пропорційності та баланс інтересів орендодавця та орендаря.

На підставі вищенаведеного, суд касаційної інстанції доходить висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною та достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, чи ні, і той факт, що орендар сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю до моменту пред'явлення орендодавцем позову чи винесення рішення по справі за таким позовом не має в такому випадку правового значення.

Крім того, колегія суддів враховує наступне:

В постанові Верховного Суду від 02.05.2018 по справі № 925/549/17 суд дійшов аналогічних висновків вказавши наступне:

"Суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що сплата орендної плати не є істотною умовою договору, а Черкаська міська рада отримала те, на що вона розраховувала при укладанні договору. Водночас, Верховний Суд зазначає, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ст. 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищезазначене, Суд погоджується з доводами прокурора щодо того, що той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки судами встановлений факт її систематичної несплати протягом періоду дії договору оренди землі, що відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі", ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України та умов договору від 24.03.2006р. є достатньою правовою підставою для розірвання цього договору. "

Разом з тим, в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 по справі №921/383/15-г/17, Суд з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду України в постанові №3-211гс14 (910/16306/13) від 21.01.2015, підтримав висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, оскільки підставою вимог про розірвання спірного договору оренди стали обставини несплати орендної плати за період з 2010 по 2012 роки, заборгованість за якою є погашеною.

Таким чином, вирішення даного питання є необхідним і для забезпечення формування єдиної правозастосовчої практики.

За приписами пункту 7 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII), суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Керуючись статтями 234,235,300,301, пунктом 7 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від
03.10.2017 № 2147-VІІІ), Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу №912/1385/17 разом із касаційною скаргою Кіровоградської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у даній справі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський