Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.06.2018 року у справі №910/19618/17

УХВАЛА

18 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/19618/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Свіфт Гарант",

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт Гарант"

на рішення господарського суду м. Києва

від 31.01.2018

у складі судді Чинчин О.В.,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 19.04.2018

у складі колегії суддів: Отрюх Б.В., (головуючий), Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт Гарант",

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк",

про стягнення безпідставно списаних коштів у розмірі 115 748,12 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свіфт Гарант" (далі - ТОВ "Свіфт Гарант", заявник) звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 року у справі № 910/19618/17 господарського суду м. Києва.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/19618/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2018.

В прийнятті касаційної скарги ТОВ "Свіфт Гарант" слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Оскільки оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від
19.04.2018 прийнята за правилами, що встановлені вже новою редакцією Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), то у питанні наявності чи відсутності права на касаційне оскарження слід виходити з положень Кодексу саме в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у розмірі 1762,00 грн., а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 176
200,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 115 748,12 грн., що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2018 рік), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) спір у справі №910/19618/17 є малозначним.

Водночас, заявник в касаційній скарзі зазначає про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки набрали законної сили два різних за змістом рішення судів у подібних правовідносинах. Таким чином, внаслідок неоднакового застосування судами першої та апеляційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема закріплених в ст.ст. 628, 633, 634 Цивільного кодексу України, порушено принцип єдності судової практики, закріплений в пункті 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Колегія суддів зазначає, що вказані доводи ТОВ "Свіфт Гарант" не можуть бути прийняті до уваги, оскільки заявником касаційної скарги не наведено жодних правових висновків у подібних правовідносинах, що знайшли своє відображення у судових рішеннях Верховного Суду.

За таких обставин, касаційна скарга ТОВ "Свіфт Гарант" не може бути розглянута судом касаційної інстанції, а в її прийняті слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України в редакції ~law15~ від 03.10.2017 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт Гарант" на рішення господарського суду м.

Києва від 31.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/19618/17.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт Гарант" на рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/19618/17 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

Л.Й. Катеринчук