УХВАЛА

15 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/4519/14

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Баранця О. М., Булгакової І. В., Дроботової Т. Б., Катеринчук Л. Й., Пількова К. М., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Бад-Алтай" (далі - Товариство)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.11.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020

за заявою Товариства

про заміну сторони виконавчого провадження на основного та субсидіарного боржників

зі справи № 922/4519/14

за позовом Товариства

до комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" (далі - КП "Фармація")

про стягнення 470 621,27 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до КП "Фармація" про стягнення заборгованості, а саме: 426 677,70 грн. суми основного боргу, 24 349,62 грн. пені, 16 603,93 грн. інфляційних втрат та 3 000,02 грн. 3 % річних, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 10.07.2010 № 382 в частині оплати одержаного товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2014 зі справи № 922/4519/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015, позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

19.12.2014 на виконання судового рішення у справі № 922/4519/14 виданий відповідний наказ.

За результатом перегляду рішення господарського суду Харківської області від
02.12.2014 зі справи № 922/4519/14 за нововиявленими обставинами рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2015 зазначене судове рішення від 02.12.2014 скасоване в частині стягнення з відповідача на користь позивача 24 349,62 грн. пені та 487,00 грн. судового збору. Стягнуто з позивача на користь відповідача 487,00 грн. судового збору за подання заяви про перегляд рішення у справі за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2015 зі справи, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від
23.06.2015, відстрочено виконання рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача 426 677,70 грн. суми основного боргу, 16 603,93 грн. інфляційних втрат, 3 000,02 грн. 3 % річних, 8 925,44 грн. витрат зі сплати судового збору до 01.09.2015.

У листопаді 2019 року Товариство звернулося до господарського суду Харківської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій заявник просив суд замінити сторону (боржника) виконавчого провадження № 50542105, яке приєднане до зведеного виконавчого провадження № 53577514, з примусового виконання судового наказу, виданого господарським судом Харківської області
19.12.2014 у справі № 922/4519/14, з КП "Фармація" на двох боржників: КП "Фармація" як основного боржника та комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" (далі - КП "Фармація Північ") як субсидіарного боржника.

Зазначену заяву обґрунтовано тим, що відповідно до розпорядження керівника Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації від 16.06.2015 № 239 та розпорядження Голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від
01.09.2015 № 370 КП "Фармація" було реорганізовано та утворено шляхом виділу з останнього КП "Фармація Північ", затверджено розподільчий баланс щодо виділу з КП "Фармація" КП "Фармація Північ ". Таким чином, КП "Фармація Північ" є правонаступником КП "Фармація" і відповідно до приписів частини 3 статті 109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) несе субсидіарну відповідальність і за зобов'язаннями юридичної особи КП "Фармація", які не перейшли до неї за розподільчим балансом, а тому суд має замінити боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (основним і субсидіарним), виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятись щодо обох цих боржників.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2019 зі справи № 922/4519/14, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020, у задоволенні заяви Товариства про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що приписами статті 109 ЦК України не передбачено переходу в порядку правонаступництва зобов'язань, що не перейшли за розподільчим балансом до юридичної особи, яка утворилася внаслідок виділу, а, отже, відсутні будь-які підстави, передбачені законом як для вибуття первісного боржника внаслідок заміни сторони виконавчого провадження в порядку правонаступництва, так і для вступу КП "Фармація Північ" як субсидіарного боржника у виконавче провадження. Крім того, відносини щодо можливості звернення кредитора до субсидіарного боржника не в порядку залучення його до виконавчого провадження, а шляхом звернення з вимогою або з позовом врегульовані законодавством, зокрема статтею 619 ЦК України. Відповідальність субсидіарного боржника є додатковою та наступає виключно у разі не задоволення вимог кредитора основним боржником внаслідок прямої відмови останнього або неотримання кредитором у розумний строк відповіді на вимогу до основного боржника про виконання зобов'язання.

Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить Касаційний господарський суд судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви Товариства про заміну сторони виконавчого провадження. За доводами скаржника, судами в розгляді заяви: не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2019 зі справи 905/1956/15; проігноровано приписи частини 3 статті 109 ЦК України; залишено поза увагою те, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно КП "Фармація Північ" у розділі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" зазначено КП "Фармація"; не враховано те, що приписи частини 2 статті 619 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки положення наведеної статті застосовуються у випадку, коли на момент пред'явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно і основний, і субсидіарний боржники.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просило залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на ухвалення оскаржуваних судових рішень з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 11.03.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства у справі № 922/4519/14, розгляд касаційної скарги призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 09.04.2020 справу № 922/4519/14 разом із касаційною скаргою Товариства передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду зі справи № 913/862/15 у подібних правовідносинах за участі тієї ж особи - боржника (КП "Фармація").

Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах колегія суддів Верховного Суду у складі: Колос І. Б. (головуючий), Бенедисюк І. М., Малашенкова Т. М. обґрунтовує таким.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.

Згідно з частиною 3 статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Отже, при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється.

Юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов'язань, в яких вони не є основними боржниками.

Правонаступництва в розумінні приписів статті 52 ГПК України у таких правовідносинах не відбувається, оскільки передбачена статтею 109 ЦК України субсидіарна відповідальність виділеної юридичної особи не є її процесуальним правонаступництвом прав та обов'язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ.

Крім того, оскільки виділ однієї юридичної особи з іншої не припиняє юридичної особи, з якої був здійснений виділ, а також не має наслідком реорганізацію юридичної особи, з якої був здійснений виділ, то відповідно до статті 52 ГПК України процесуальне правонаступництво внаслідок такого виділу у будь-якому разі відсутнє.

На думку колегії суддів, правова позиція, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 зі справи № 905/1956/15, стосується інших правовідносин, а саме, субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (частина 3 статті 109 ГПК України). Відповідно, у цьому випадку для встановлення факту правонаступництва визначальним чинником є перехід до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом всіх або частини зобов'язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ та щодо яких існує судове рішення і відповідне виконавче провадження. Однак у справі № 922/4519/14 до юридичної особи, яка утворилася внаслідок виділу, не перейшли зобов'язання юридичної особи, з якої був здійснений виділ згідно з розподільчим балансом. Отже, на думку колегії суддів, правовідносини у справі Великої Палати Верховного Суду № 905/1956/15 та у справі № 922/4519/14 не є подібними і застосування аналогії закону до таких правовідносин у цій справі є недоцільним.

Однак, у справі № 913/862/15 [колегії суддів Кролевець О. А. (головуючий), Губенко Н. М., Студенець В. І.], а також у справі № 904/3787/18 [колегії суддів Львов Б. Ю. (головуючий), Булгакова І. В., Селіваненко В. П. ] Касаційний господарський суд за подібних правовідносин дійшов висновку щодо можливості застосування аналогії закону, виходячи з правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній постанові від 26.06.2019 зі справи № 905/1956/15, відповідно до якої у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (у цій справі - основним і субсидіарним боржниками), а після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.

У прийнятті наведених висновків Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що процесуальне законодавство містить норми тільки щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, яка розрахована на випадок, коли сторона виконавчого провадження вибуває з відповідного матеріального правовідношення, до якого натомість вступає правонаступник цієї сторони.

Водночас процесуальним законодавством не враховано, що у певних випадках до матеріального правовідношення може вступити інша особа як боржник, хоч сторона виконавчого провадження з цього правовідношення і не вибуває.

Відповідно до частини 3 статті 109 ЦК України юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, статтею 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника, і в таких випадках не підлягають застосуванню положення частини 2 статті 619 ЦК України. Ці положення підлягають застосуванню до інших обставин, а саме коли на момент пред'явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники. Водночас якщо кредитор - стягувач у виконавчому провадженні отримає задоволення своїх вимог повністю або частково за рахунок субсидіарного боржника, то субсидіарний боржник має право пред'явити до основного боржника регресну вимогу (абзац другий частини 4 статті 619 ЦК України).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 зі справи № 905/1956/15 внаслідок застосування аналогії закону здійснила заміну одного боржника як сторони виконавчого провадження двома боржниками - основним і субсидіарним, з підстав заміни у матеріальному правовідношенні первісного боржника двома боржниками відповідно до частини 3 статті 109 ЦК України, вказавши при цьому на відсутність необхідності дотримання у таких випадках вимог частини 2 статті 619 ЦК України або звернення до субсидіарного боржника з окремим позовом.

Виходячи з таких висновків Великої Палати Верховного Суду, а також встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи № 922/4519/14, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що у спірних правовідносинах у матеріальному правовідношенні також відбулася заміна первісного боржника двома боржниками, оскільки відповідно до частини 3 статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, навіть якщо такі зобов'язання згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Отже, на думку колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в названій ухвалі колегії суддів Верховного Суду у складі: Колос І. Б. (головуючий), Бенедисюк І. М., Малашенкова Т. М. помилково заперечується подібність відповідних правовідносин та фактично йдеться про необхідність відступу від згаданого висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Таким чином, порушене питання перебуває поза межами компетенції об'єднаної палати Касаційного господарського суду та підлягає вирішенню Великою Палатою Верховного Суду шляхом відступу від правової позиції, викладеної в її постанові від 26.06.2019 зі справи № 905/1956/15, або її конкретизації.

Відповідно до частини 4 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

За приписами частин 1 та 4 статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частин 1 та 4 статті 303 ГПК України.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 302, 303 ГПК України ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 922/4519/14 разом із касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Бад-Алтай" на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від
20.01.2020 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Б. Львов

Судді: О. Баранець

І. Булгакова

Т. Дроботова

Л. Катеринчук

К. Пільков

В. Селіваненко

Н. Ткаченко