Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.09.2019 року у справі №910/4417/19

УХВАЛА

16 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/4417/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Булгакової І. В., Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, скаржник)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019

у справі № 910/4417/19

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

5) ОСОБА_5

6) ОСОБА_6

7) ОСОБА_7

8) ОСОБА_8

9) ОСОБА_9

10) ОСОБА_10

11) ОСОБА_11

про стягнення солідарно 494 679 084,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фонд 22.08.2019 (згідно з відбитком штампу вхідної кореспонденції) через Північний апеляційний господарський суд звернувся до Верховного Суду Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 у справі № 910/4417/19, а позовну заяву Фонду передати на розгляд до Господарського суду міста Києва. Крім того, скаржником подано: клопотання про передачу даної справи на розгляд Великою Палатою Верховного Суду; клопотання про розгляд справи № 910/4417/19 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Бровком О. М., адвокатом відповідача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (згідно з відбитком штампу Верховного Суду) до Верховного Суду Касаційного господарського суду надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких просить задовольнити дане заперечення проти відкриття касаційної скарги та відмовити у відкритті касаційного провадження, обґрунтовуючи тим, що касаційну скаргу подано та підписано особою, яка не має права її підписувати, а надана довіреність на повноваження представника не відповідає вимогам чинного законодавства; судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові враховано висновки викладені Верховним Судом у постанові від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/4417/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т. М., суддя - Булгакова І. В., суддя - Колос І. Б., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2019.

Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.09.2019 № 29.3-02/2476 у зв'язку з перебуванням судді Жукова С. В. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/4417/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т. М. (головуючий), Булгакова І. В., Колос І. Б.

Дослідивши матеріали касаційної скарги Фонду у справі № 910/4417/19, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 абзацу 2 частини другої статті 293 Господарсько процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Отже, підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві (заявникові) є наявна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.

Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від
12.04.2019 у справі № 910/4417/19, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019, позов Фонду повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, Фонд звернувся з касаційної скаргою, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції від 12.04.2019 та постанова апеляційного суду від 05.08.2019 у справі № 910/4417/19 є незаконними, оскільки постановлені з порушенням норм процесуального права, а саме - частини 1 статті 5, стаття 14, частини 1 статті 173 та пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України та порушення норми матеріального права - статті 11 543 1166 1190 Цивільного кодексу України, статті 42 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Касаційний господарський суд відзначає, що постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, місцевий суд керувався пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України, вказуючи про те, що викладені в позовній заяві критерії пов'язаності позичальників між собою та схожості переважної більшості забезпечень цих кредитів, а також критерій взаємопов'язаності сукупних (спільних) дій усіх відповідачів, що наводить позивач в обґрунтування об'єднання вимог в одному позові, не є достатніми для застосування правил об'єднання позовів у розумінні статті 173 ГПК України

Судами першої та апеляційної інстанції було досліджено, що сумісний розгляд позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, що свідчить про порушення правил об'єднання позовних вимог, оскільки у даному випадку під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам кожного з укладених договорів та правової природи кожного з них, а також встановити обставини щодо виконання/невиконання сторонами умов вказаних договорів, мети та обставин укладення договорів, дотримання їх умов сторонами, а також правомірність заявлених до стягнення сум. Зазначене свідчить про те, що по кожному з договорів та по кожному окремому епізоду, щодо яких, як зазначає позивач, конкретним колом відповідачів було нанесено шкоду Банку в різних розмірах, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов'язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, що також суттєво утруднить вирішення спору в межах однієї справи.

Отже, наведені висновки спростовують доводи Фонду про те, що обставини, викладені в позовній заяві, об'єднані взаємопов'язаними сукупними (спільними) діями усіх відповідачів, а також доводи про те, що позовні вимоги пов'язані підставою виникнення та поданими доказами.

Верховний Суд під час вивчення доводів касаційної скарги також звертається до правових висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18, у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25 липня 2019 року у справі № 916/2733/18 та в ухвалі Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 29 серпня 2019 року у справі № 910/11630/18, у зв'язку з чим Суд в цій частині враховує аргументи наведенні у запереченні на відкриття касаційного провадження та доходить висновку, що розгляд даної касаційної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що касаційна скарга не містить доводів, з огляду на які Суд міг би визнати, що рішення суду касаційної інстанції за наслідками розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Касаційний господарський суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/4417/19 на підставі абзацу 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що встановлено відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі, клопотання про передачу справи № 910/4417/19 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду та розгляд справи у відкритому судовому засідання за участю представників сторін, Касаційним господарським судом не розглядається.

Касаційний господарський суд досліджуючи доводи наведені в запереченнях проти відкриття касаційного провадження, в частині повноважень представника, відхиляє їх як такі, які не відповідають дійсним обставинам.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 2 абзацу 2 частиною 2 статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від
12.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від
05.08.2019 у справі № 910/4417/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос