УХВАЛА

16 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/2258/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Банаська О. О., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю представників: Дніпровської міської ради - Гущан Г. С., Пастернак В. В., Приватного акціонерного товариства "АТП 11263"- Смирнова А. А.

за розглядом у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційної скарги Дніпровської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021

у справі № 904/2258/20

за позовом Дніпровської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "АТП 11263"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

про стягнення 946 634,71 грн збитків, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2020 Дніпровська міська рада (позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №7/11-995 від 24.04.2020 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "АТП 11263" (далі - Товариство, відповідач) 946 634,71 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області № 31/339-09 від 17.11.2009 саме у замовника (забудовника) виник обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування та сплатити пайовий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури. Оскільки датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката, відтак момент виникнення спірних правовідносин припадає на дату винесення рішення Господарським судом Дніпропетровської області по справі №31/339-09, а саме на 17.11.2009. Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь замовника про внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра (далі - Договір про пайову участь) до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням обов'язку, який прямо передбачено законодавством.

Зазначений об'єкт було введено в експлуатацію, але пайовий внесок у розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра не був сплачений відповідачем, що призвело до неотримання міським бюджетом коштів.

Таким чином, збитки завдані територіальній громаді міста Дніпра внаслідок ухилення відповідача від укладення Договору про пайову участь, а також ухилення відповідача від свого обов'язку щодо перерахування коштів величини пайової участі до прийняття об'єкту в експлуатацію територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради не отримала кошти у сумі 946 634,71 грн, розмір яких підтверджується розрахунком Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради (далі - Департамент), погодженим постійною комісією міської ради.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності щодо стягнення збитків та відмовити у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради у повному обсязі. Зазначав про той факт, що відповідач не звертався до Департаменту з питань укладання Договору про пайову участь, а також не перераховував кошти величини пайової участі, оскільки будівлі, які були визнані рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2009 власністю відповідача, не були збудовані або реконструйовані у розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від
17.02.2011 із змінами та доповненням, а також Закону України "Про планування та забудову території" від 20.04.2000 із змінами та доповненнями. Саме тому обов'язку щодо укладання Договору про пайову участь та перерахування коштів - у відповідача не виникло.

Відповідач стверджував про недоведеність підстав звернення з відповідним позовом, у тому числі за відсутності складу цивільного правопорушення для стягнення збитків.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у справі № 904/2258/20 (суддя Бондарєв Е. М. ) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства на користь Дніпровської міської ради 946 634,71 грн збитків та 14 199,52 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, яка є формою протиправної поведінки, орган місцевого самоврядування був позбавлений права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів. Протиправна поведінка відповідача полягала у тому, що Договір про пайову участь не укладений, у зв'язку з чим відповідач не виконав свій обов'язок щодо перерахування коштів величини пайової участі (946 634,71 грн) до прийняття об'єкта в експлуатацію.

У задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності судом відмовлено, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом (24.04.2020) у межах строку позовної давності, враховуючи що Дніпровська міська рада дізналася про факт порушення свого права на отримання коштів пайової участі лише після 29.11.2018.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 (колегія суддів: Білецька Л. М. - головуючий, Вечірко І. О., Верхогляд Т. А.) апеляційну скаргу Товариства задоволено; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у справі № 904/2258/20 скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що:

- місцевий господарський суд застосував до спірних правовідносин Порядок №5/14 в редакції від 29.07.2011, якого не існувало на час виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати пайового внеску, при чому, в порушення частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судом не наведено мотивів, з яких він заперечує проти цього доводу відповідача;

- помилковим є висновок суду про те, що листом від 18.07.2019 №10/15-367 до відповідача були направлені два примірника проекту договору про пайову участь, адже на самому листі відсутні відмітки відповідача про отримання примірника договору, а наявне повідомлення про вручення поштового відправлення не підтверджує ні факт відправки саме примірників договору, ні факт їх отримання відповідачем;

- обґрунтованими є заперечення відповідача проти наявного у справі проекту договору пайової участі, який містить посилання на невірний розрахунок величини пайової участі (а розмір величини пайової участі забудовника є істотною умовою договору), та посилання на редакцію Закону та Порядку, які не були чинними на час виникнення правовідносин між сторонами.

Разом з тим, за висновком апеляційного суду, довід про те, що об'єкти не є новоствореними, не звільняє відповідача від обов'язку сплати пайового внеску, оскільки в розумінні розділу 2 Положення № 6/11 від 21.03.2007 Замовник це будь-яка юридична або фізична особа, що здійснює будівництво, реконструкцію, влаштування об'єктів у межах міста Дніпропетровськ.

Не погодившись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, Дніпровська міська рада подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі № 904/2258/20 скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 залишити в силі.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскаржена постанова ухвалена з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права.

У якості підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 13.12.2019 у справі № 924/71/18. Також, скаржник посилається на правові позиції Вищого господарського суду України, що містяться у постановах від 01.04.2015 у справі №922/3133/14, від 20.04.2016 у справі № 909/946/15, від 21.06.2016 у справі № 922/6586/15, від 28.07.2016 у справі № 909/1416/15, від 11.07.2017 у справі №910/22054/16.

Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі № 904/2258/20, її розгляд призначено на 26.05.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2021 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 904/2258/20 з розгляду касаційної скарги до 16.06.2021 о 11:00 год.

У судовому засіданні 16.06.2021 під час розгляду вказаної касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку про наявність виключної правової проблеми у справі та необхідності її передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, що зумовлено наступним.

У справі № 904/2258/20, яка розглядається, судами встановлено, що на виконання вимог законодавства рішенням Дніпровської міської ради №6/11 від 21.03.2007 було затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська (далі - Порядок № 6/11).

Дніпровська міська рада дізналася про факт порушення свого права на отримання коштів пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра лише після 29.11.2018, про що свідчить відмітка вхідної документації на заяві від Вороницької Г. В. про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки. З доданих, до зазначеного проекту рішення, документів вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від
16.06.2015, продавець - Товариство передало у власність покупця - громадянки Вороницької Г. В. нежитлове приміщення - ангар літ. 2В-1, поз. 1, загальною площею 472,5 кв. м., ґанок літ. 2в, по вул. Орловській, буд.21 у м. Дніпрі.

Відповідачу зазначений об'єкт належав на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2009 у справі № 31/339-09, яким визнано право власності за Товариством на самовільно переобладнані та побудовані об'єкти нерухомого майна, а саме: будівлю контрольно-технічного пункту літ. Б-2, на II поверсі прим. 1, поз. 13 - кабінет, загальною площею 15,3 кв. м., прибудову літ.

ФІІІ-1, прим. X, поз. 1, загальною площею 260,4 кв. м. та ґанком літ. ф, ангар літ. 2Б-1, поз. 1 - прим., поз. 2 - прим., всього по літ. 2Д-1 загальна площа 647,3 кв. м., розташованих по вул. Орловській, буд.21 у м. Дніпрі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2009 №31/339-09 встановлено, що за результатами обстеження технічного стану будівельних конструкцій виробничих приміщень, які розташовані за адресою: м.

Дніпропетровськ, вул. Орловська, буд. 21, яке було здійснено протягом вересня-жовтня 2009 року ТОВ "Інжиніринг-Правопроект", визначено, що всі будівельні конструкції відповідають категорії-1 та придатні для подальшої експлуатації за прямим призначенням.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що зазначений об'єкт є готовим до експлуатації та може експлуатуватися за цільовим призначенням.

Відповідач з питання укладання договору про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра по зазначеному об'єкту до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету не звертався.

Листом від 18.07.2019 № 10/15-367 направлено до відповідача два примірники проекту договору для ознайомлення та підписання, які підлягали поверненню до Департаменту у двадцятиденний строк після отримання.

На час розгляду справи відповідачем зобов'язання щодо укладення договору та сплати відповідних коштів не виконано.

На підставі Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпра, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради № 5/14 від 29.07.2011, (зі змінами) було проведено розрахунок суми стягуваних збитків (несплачених коштів пайової участі).

За розрахунком позивача, розмір пайової участі, якій підлягає перерахуванню до міського бюджету становить 946 634,71 грн.

В порушення вимог законодавства відповідач не сплатив пайового внеску на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, що і стало причиною звернення позивача до суду із позовною заявою.

Відповідно до частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Органи місцевого самоврядування, згідно статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

До відання виконавчих органів міських рад, відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі-Закон № 3038-VІ) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності та покликаний забезпечити сталий розвиток територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

~law21~ набрав чинності з моменту його опублікування 12.03.2011.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 внесені зміни до ~law23~, а саме виключено статтю 40 Закону.

Разом з тим, відповідно до Перехідних положень, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 установлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

До набрання чинності ~law25~ правовідносини пайової участі забудовників були врегульовані Законом України "Про планування та забудову території" від 20.04.2000 № 1699-III (далі-Закон № 1699-ІІІ).

~law27~ було доповнено статтею 27-1 згідно із Законом від 16.09.2008 № 509-VI, положення якої набрали чинності 14.10.2008 та передбачали, що замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, у розмірі визначеному у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами.

На виконання законодавчих вимог рішенням Дніпропетровської міської ради від
21.03.2007 № 6/11 було затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська.

Рішенням Дніпровської міської ради від 29.07.2011 № 5/14 Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська викладений в новій редакції та має назву: Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська (далі -Порядок № 5/14).

Суди вірно зазначили, що станом на 17.11.2009 діяли норми ~law28~ та Порядок № 6/11, які передбачали, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у зобов'язанні замовника перерахувати обов'язковий внесок по об'єкту в міський бюджет до прийняття відповідного рішення виконкому міської ради про введення об'єкта в експлуатацію. Залишок коштів перераховується під час введення об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до частини 3 статті 23 Господарського кодексу України (далі - ГК України) правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території.

З наведеного вірним є висновок місцевого господарського суду, що Порядок № 6/11 від 21.03.2007 був обов'язковим для застосування та виконання відповідачем.

Положеннями ~law29~ (на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено обов'язок замовників будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, який полягав у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Статтею 224 ГК України, яка кореспондується із статтею 623 ЦК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно з частиною 2 статті 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним господарським судом, відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що договір про пайову участь замовника про внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не укладений, у зв'язку з чим відповідач не виконав свій обов'язок щодо перерахування коштів величини пайової участі до прийняття об'єкта в експлуатацію, тобто до 17.11.2009. При цьому, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра є протиправною формою поведінки, внаслідок якої орган місцевого самоврядування був позбавлений права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою, та завданими збитками полягає у тому, що саме внаслідок протиправних дій відповідача територіальній громаді міста Дніпра завдано збитки у вигляді недоотримання надходжень до місцевого бюджету.

Водночас суд касаційної інстанції вважає правомірними висновки апеляційного господарського суду про помилковість застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Порядку № 5/14 в редакції від 29.07.2011, якого не існувало на час виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати пайового внеску.

Отже, у вказаній частині щодо обґрунтованості розрахунку позивачем розміру збитків на підставі Порядку №5/14, а не Порядку № 6/11 (діючого на час виникнення спірних правовідносин - виникнення обов'язку щодо відрахування замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до бюджету міста Дніпра коштів пайової участі, а саме 17.11.2009), висновки суду першої інстанції є неповними.

Разом з тим, помилкове врахування місцевим господарським судом розрахунку заявлених до стягнення вимог, здійсненого на підставі Порядку №5/14, не спростовують правомірних висновків цього суду про те, що ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням обов'язку, який прямо передбачено законодавством.

Судом першої інстанції з цього питання враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/6409/15 (провадження № 3-1323гс16), від 01.02.2017 у справі справа №922/753/16 (провадження № 3-1441гс16), та Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного господарського суду) від 03.05.2018 у справі № 904/4306/17, від
25.04.2018 № 904/8146/17.

Так, у справі № 918/933/17 судами встановлено ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації, що є порушенням зобов'язання, прямо передбаченого законодавством.

У постанові від 22.03.2017 у справі № 908/312/16 Верховний Суд України, установивши, що відповідач здійснював реконструкцію павільйону у складі торгівельного комплексу, дійшов висновку про задоволення позовних вимог міськради щодо стягнення суми збитків у виді упущеної вигоди та вказав, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої міськрада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди.

Колегія суддів враховує, що у вказаних справах № 918/933/17, № 908/312/16 спірні правовідносини були врегульовані ~law30~, тоді як у справі, що розглядається, застосуванню підлягали норми ~law31~.

Проте, суд касаційної інстанції зауважує на доцільності врахування вказаних висновків Верховного Суду України у цій справі, оскільки положення ~law32~ (втратив чинність згідно зі ~law33~), як і ~law34~ (чинного з 12.03.2011), є тотожними за предметом правового регулювання та однаково покладають на замовника обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом відрахування коштів у визначеному договором розмірі, який (обов'язок) кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору.

Поряд з цим, при підготовці до розгляду справи по суті, судом встановлено, що
02.06.2021 колегією суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 726/2395/19-ц. Зі змісту вказаної постанови у справі № 726/2395/19-ц вбачається, що предметом спору за позовом міської ради є відшкодування збитків у розмірі не отриманих коштів пайової участі, при чому правовідносини у справі врегульовані ~law35~. Судом апеляційної інстанції у вказаній справі, зокрема, встановлено, що відповідач як забудовник порушив свої обов'язки щодо укладення з міською радою договору про його пайову участь та сплати коштів для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернівці; відповідач не звертався з приводу укладення відповідного договору про пайову участь, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій, у результаті чого настали негативні наслідки: Чернівецька міська рада була позбавлена коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту у відповідному розмірі. Суди також встановили, що рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 19.10.2016 у справі № 726/1639-ц визнано за відповідачем право власності на нежитлову будівлю-склад, за будівництво якого не сплачено кошти пайової участі, що стало підставою для звернення Чернівецькою міською радою 12.12.2019 з позовом у справі.

Наведене дає підстави стверджувати про подібність правовідносин вказаної справи № 726/2395/19-ц та цієї справи № 904/2258/20, що розглядається.

Так, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 дійшла, зокрема, наступних висновків:

- суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не звернули уваги на те, що
17.10.2019 у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено;

- Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.

Чернівці, затверджений рішенням Чернівецької міської ради від 24.12.2015 № 54, прийняте на виконання Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а отже, оскільки положення статті 40 виключено, то стягнення таких збитків лише на підставі вказаного Положення, є безпідставним.

Отже, за висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки міська рада звертається з позовом про відшкодування збитків (розміру не отриманих коштів пайової участі) після 17.10.2019, тобто після виключення ~law39~, то стягнення таких збитків на підставі самого Положення від
24.12.2015 № 54 (правовий акт органу місцевого самоврядування, прийнятий на виконання ~law40~) є безпідставним.

За аналогією, у справі, що розглядається, оскільки міська рада звернулася з позовом про відшкодування збитків (розміру не отриманих коштів пайової участі)
24.04.2020, тобто після втрати чинності ~law41~, то стягнення таких збитків на підставі самого Порядку № 6/11 (правовий акт органу місцевого самоврядування, прийнятий на виконання ~law42~) теж є безпідставним.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такою правовою позицією, з огляду на таке.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За загальним правилом про дію цивільно-правових актів у часі, закріпленим частиною 1 статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відповідні цивільно-правові відносини з дня набрання ними чинності.

З наведеного суд зауважує, що для вирішення спору застосуванню підлягають норми закону, чинного на момент виникнення правовідносин.

Тому колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що звернення міських рад за захистом свого порушеного права щодо відшкодування збитків (розміру не отриманих коштів пайової участі) не може обмежуватись обставинами того, що на час подання такого позову до суду певні положення закону чи сам закон втратив чинність, оскільки в цьому випадку вирішальним є те, що обов'язок відповідача щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, виник у часі, коли вказане положення чи закон в цілому були чинними.

При цьому, колегія суддів враховує також той факт, що у випадку подання міськими радами позову про визнання відповідних договорів про пайову участь укладеними після 17.10.2019 (після виключення ~law43~), такі вимоги позивачів залишаться без задоволення, оскільки на час розгляду справи судом уже відсутня пряма ~law44~, яка зобов'язувала б замовника (забудовника) укласти з міською радою такий договір, а суд не наділений повноваженнями щодо визнання укладеним договору, обов'язковість укладення якого для відповідача законом не передбачена.

З урахуванням викладеного, єдиним можливим способом захисту свого порушеного права міських рад є звернення з позовом до замовника (забудовника) про відшкодування збитків (розміру не отриманих коштів пайової участі), що не узгоджується з висновком колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.06.2021 у справі № 726/2395/19-ц.

Відповідно до частини 3 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне передати справу № 904/2258/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від
02.06.2021 у справі № 726/2395/19-ц.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 302, 303 ГПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Справу № 904/2258/20 за позовом Дніпровської міської ради до Приватного акціонерного товариства "АТП 11263", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Огороднік

Судді О. О. Банасько Н. Г. Ткаченко