УХВАЛА

05 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/12230/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Ткач І.В.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Національного банку України

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Демидов В.О.)

від 23.09.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Скрипка І.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.)

від 01.11.2017

у справі № 910/12230/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" Кашути Д.Є.

до Національного банку України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 1 542 030 195,56 грн та скасування нарахування пені

за участю представників сторін:

від позивача - Палажченко О.О., Сочавський А.З.;

від відповідача - Бойко С.М.;

від третьої особи - Кустова Т.В.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" Кашути Д.Є. (далі - ПАТ
"КБ "Фінансова Ініціатива") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про:

скасування нарахованої та стягнутої Національним банком України з позивача пені у розмірі 21 283 375,93 грн;

стягнення отриманого купонного доходу у розмірі 109 169 091,80 грн;

стягнення отриманого доходу від погашення цінних паперів у розмірі 642 578 000,00 грн.

стягнення процентів за користування купонним доходом та коштами, отриманими від погашення цінних паперів, в сумі 3 654 946,82 грн;

стягнення інфляційних нарахувань в сумі 208 078,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/18784/15 встановлено неправомірність постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ про переведення у власність відповідача належних позивачеві цінних паперів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2016 позов задоволено частково. Суд стягнув з Національного банку України на користь ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" Кашути Д.Є отриманий купонний дохід у розмірі 109 169 091,80 грн, отриманий дохід від погашення цінних паперів у розмірі 642 578 000,00 грн. У решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2016 залишено без змін.

Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива", як позичальником, та Національним банком України, як кредитором, укладено низку кредитних договорів та договорів застави державних облігацій України, у тому числі Кредитний договір від 08.10.2014 № 221/10-14/КТ (далі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 605 000 000,00 грн на строк з 08.10.2014 по
05.01.2015 з оплатою 19,05% річних.

- на виконання умов п. 2.1.1 кредитного договору кредитор перерахував на розрахунковий рахунок позичальника суму кредитних коштів та одночасно заблокував у депозитарії цінних паперів відповідача цінні папери, визначені у договорі застави, які були надані під забезпечення кредиту;

- відповідно до п. 2.2.4 кредитного договору кредитор має право забезпечити наступного робочого дня за днем неповернення коштів позичальником віднесення заборгованості на рахунки з обліку простроченої заборгованості та прострочених нарахованих доходів, а також нарахувати з наступного календарного дня, що настає за днем порушення позичальником будь-якого зобов'язання за кредитним договором, пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення виконання зобов'язання;

- згідно з п. 2.2.11 кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором відповідач має право стягнути штраф у розмірі 30 000,00 грн;

- в подальшому, 01.12.2014, між сторонами укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору, яким змінено строк погашення відсотків за користування кредитом за листопад 2014 року на 26.12.2014;

- у забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором 08.10.2014 між ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" та Національним банком України укладено договір застави Державних облігацій України № 221/10-14/ДОУ (далі - договір застави), відповідно до п.1.1 якого позивач з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 08.10.2014 № 221/10-14/ДОУ передав у заставу відповідачеві державні облігації України середньострокові у бездокументарній формі загальною вартістю 624 587 000,00 грн, а саме облігації UA4000180582 у кількості 296 737 штук номінальною вартістю 1 000,00 грн кожна, балансовою вартістю 1 071,26 грн кожна, із датою погашення 27.04.2016; облігації UA4000181275 у кількості 345 841 штук номінальною вартістю 1 000,00 грн кожна, балансовою вартістю 1 054,62 грн кожна, із строком погашення 01.06.2016;

- право власності позивача на вказані цінні папери станом на дату укладення договору застави підтверджено Біржовими звітами - витягами з Переліку біржових контрактів, укладених на Фондовій біржі ПФТС;

- пунктом 2.2.2 договору застави передбачено, що заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем умов, що передбачені кредитним договором (неповернення, часткового неповернення або несвоєчасного повернення) та неможливості списання відповідно до ст. 73 Закону України "Про Національний банк України" у безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку заставодавця та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками, до її повного погашення через 10 робочих днів з дня виникнення простроченої заборгованості здійснити продаж державних облігацій України третім особам або переведення державних облігацій у власність заставодержателя і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі свої вимоги відповідно до цього договору;

- згідно з п. 2.2.4 договору застави у разі неможливості продажу предмета застави, заставодержатель має право залишити заставлені державні облігації України у своїй власності за справедливою вартістю;

- постановою Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ прийнято рішення задовольнити вимоги НБУ як кредитора з метою покриття обсягу наявної заборгованості за відповідними кредитними договорами, в тому числі і за спірним договором у даній справі, шляхом набуття за справедливою вартістю у власність Національного банку державних облігацій, які є предметом застави за цими кредитними договорами та які заблоковані на користь НБУ як забезпечення виконання зобов'язань, а саме 2 186 218 штук облігацій, загальною справедливою вартістю 2 096 119 520,28 грн. Також визначено черговість спрямування вартості набутого у власність забезпечення на погашення заборгованості: у першу чергу - суми основного боргу за кредитами, у другу - суми процентів за користування кредитами, у третю - сума нарахованої пені, у четверту - суми штрафів;

- сума задоволених вимог за вказаними кредитними договорами складає 2 459 530
120,28 грн, у тому числі 1 977 767 501,45 грн сума основного боргу, 19 146
484,48 грн заборгованості за нарахованими процентами, 462 586 134,35 грн пеня, 30 000,00 грн штраф, тобто НБУ частково погасив заборгованість за вказаним кредитними договорами, в тому числі і за спірним договором (605 000 000,00 грн сума простроченої заборгованості за кредитом №221/10-14-КТ, 6 946 726,03 грн сума процентного доходу, 21 283 375,93 грн пені). Справедлива вартість державних облігацій України визначалась виходячи з вимог Порядку оцінки за справедливою вартістю цінних паперів, що перебувають у власності НБУ та на момент здійснення зазначеного правочину, становила 2 096 119 520,28 грн;

- постановою Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ у власність відповідача було переведено предмет застави (державні облігації України: облігації UA4000180582 у кількості 296 737 штук номінальною вартістю 1000,00 грн кожна, балансовою вартістю 1071,26 грн кожна, із датою погашення
27.04.2016; облігації UA4000181275 у кількості 345 841 штук номінальною вартістю 1000,00 грн кожна, балансовою вартістю 1054,62 грн кожна, із строком погашення
01.06.2016;

- крім того, відповідачем нараховано позивачеві пеню за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором у розмірі 21 283 375,93 грн;

- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 у справі № 826/18784/15 за позовом ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" до НБУ, за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2016, постанова Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ визнана незаконною та скасована з тих підстав, що Національним банком України здійснено переведення у власність цінних паперів на підставі оскаржуваної постанови Правління НБУ всупереч чинному законодавству при підході до визначення справедливої вартості, що надало можливість відповідачу набути у власність майно за заниженою вартістю, оскільки не сформовано заявки покупців державних цінних паперів, у зв'язку з нездійсненням процедури продажу, що призвело до збільшення витрат позивача.

Переведення у власність цінних паперів за справедливою вартістю здійснюється лише після неможливості продажу цінних паперів третім особам, проте, як встановлено судом адміністративної юрисдикції у справі № 826/18784/15, відповідно до публічної інформації на сайті Національного банку України (а також інформаційних ресурсів організаторів торгівлі цінними паперами), аукціонних та тендерних пропозицій від відповідача щодо реалізації даних цінних паперів з даними кодами ISIN, які перебувають в заставі позивача, учасникам ринку не надходило;

- адміністративний суд у справі № 826/18784/15 дійшов висновку про те, що державні облігації UА 4000180582 в кількості 821 395 шт., UА 4000181275 в кількості 1 021 733 шт., UА 4000186159 в кількості 100 695 шт., UА 4000173280 в кількості 200 000 шт., UА 4000186928 в кількості 42 395 шт. підлягають поверненню Національним банком України - ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" як безпідставно переведені в його власність;

- у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 у справі № 826/18784/15 було встановлено, що переведення у власність Національного банку України цінних паперів здійснено не за справедливою ціною.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення отриманого купонного доходу у розмірі 109 169 091,80 грн та стягнення отриманого доходу від погашення цінних паперів у розмірі 642 578 000,00 грн, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що враховуючи характер правовідносин сторін у справі (права та обов'язки за кредитним договором та договором застави), позивачем правильно визначено отримання відповідачем під час дії постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ доходів (купонний дохід в сумі 109 169 091,80 грн., а також сума погашення вартості цінних паперів, які є предметом застави, в розмірі 642 578 000,00 грн) як збитків в розумінні ст. 22 ЦК України та ст.ст. 217, 224 ГК України.

Разом з тим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги позивача про скасування нарахованої та стягнутої пені в сумі 21 283 375,93 грн, відповідно до положень ст. 1 ГПК України, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, не відповідають встановленим способам захисту порушеного права, у зв'язку з чим відмовили у їх задоволенні.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача процентів за користування купонним доходом та коштами, отриманими від погашення цінних паперів, в сумі 3 654 946,82 грн та інфляційних нарахувань в сумі 208 078,00
грн господарські суди зазначили про те, що стаття 625 ЦК України регулює зобов'язальні відносини і не розповсюджується на вимоги щодо стягнення збитків.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017, Національний банк України подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвали нове, яким у позові відмовити повністю.

Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції Національного банку України, висловленої під час здійснення касаційного провадження:

- суди попередніх інстанцій не врахували положення пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 09.10.2014 № 655 "Про заходи зміни умов користування кредитами та операціями репо", положення пунктів 1.3,1.7,1.8 Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 13.07.2010 № 327, у комплексному їх застосуванні, які виключають автоматичне продовження (зміну) умов договору рефінансування (Кредитного договору);

- судами попередніх інстанцій не застосовано положення статті 1, пункту 6 статті 20 Закону України "Про заставу", статтю 6 Цивільного кодексу України, якими визначено що звернення стягнення на заставлене майно може здійснюватися, зокрема в спосіб, передбачений договором, у спірних правовідносинах - шляхом переведення державних облігацій у власність заставодержателя без інших умов для реалізації такого способу, і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі свої вимоги відповідно до умов договору;

- перехід цінних паперів у власність скаржника здійснено згідно з розпорядженням Національного банку України від 23.06.2016 на підставі договору застави. На сьогодні кредитний договір, договір застави, права скаржника на цінні папери та права за цінними паперами не оспорено, а отже діє презумпція правомірності правочину;

- господарські суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 22, 623 Цивільного кодексу України, керуючись такою підставою для стягнення збитків в договірних зобов'язаннях як скасування постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ, як нормативно-правового акту, що перебуває в позадоговірних зобов'язаннях - деліктних;

- після переходу до скаржника права власності виник спір про право цивільне, а отже і захищати свої права та інтереси позивач повинен в способи, визначені статтею 16 Цивільного кодексу України. Оскільки спірні правовідносини пов'язані із виконанням умов господарського договору, то слід дійти висновку, що спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами господарського судочинства. З огляду на викладене, скаржник вважає, що адміністративний суд перевищив свої повноваження, розглянувши справу № 826/18784/15;

- судовими рішеннями у даній справі неможливо досягти вимоги "справедливого балансу" щодо втручання в право власності Національного банку України, стягуючи кошти у вигляді збитків, позбавляючи при цьому Національний банк України одночасно як застави, так і повернення коштів (кредиту), який фактично вже погашений за рахунок предмета застави.

Узагальнений виклад позиції ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива":

- встановлені у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від
25.02.2016 у справі № 826/18784/15 обставини щодо протиправності набуття Національним банком України права власності на цінні папери є преюдиційними і доказування не потребують;

- прийняття Національним банком України оскаржуваної постанови № 407/БТ від
23.06.2015 та здійснення переведення у власність цінних паперів на підставі правочину від 23.06.2015 здійснено з порушенням чинного законодавства при підході до визначення справедливої вартості, що надало Національному банку України набути у власність майно за зниженою вартістю та призвело до збільшення витрат позивача;

- рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення процентів річних та інфляційного збільшення є незаконним та необґрунтованими, оскільки такі не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що не враховано господарськими судами.

Узагальнений виклад позиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб:

- скаржник у своїй касаційній скарзі фактично намагається переглянути постанову Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/18784/15, якою постанову НБУ № 407/БТ від 23.06.2015 було визнано незаконною та скасовано;

- Національний банк України як кредитор неплатоспроможного банку, в якому введено тимчасову адміністрацію набуде право задовольнити свої кредиторські вимоги виключно після запровадження в ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" процедури ліквідації, в порядку і черговості, визначених статтями 47, 48, 49, 50, 51, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", без порушення прав і законних інтересів інших кредиторів банку.

ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" в межах розгляду даної справи було подано заяви про те, що 12.03.2018 Верховним Судом в аналогічній справі № 910/13704/16, а також 16.04.2018 у справі № 910/13057/16, було прийнято рішення на його користь.

Окрім того, Національним банком України, з урахуванням позиції Верховного Суду у справі № 910/13057/16, було подано клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати

Також Національним банком України було подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки на його думку, дана справа містить виключну правову проблему.

З урахуванням постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 910/12532/16 Національним банком України було подано додаткові письмові пояснення.

Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, з врахуванням норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшла висновку про наявність правових підстав для передання даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на те, що дана справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Виключну правову проблему складає питання щодо можливості застосування статей 22 Цивільного кодексу України, 224,225 Господарського кодексу України та відповідно наявності чи відсутності правових підстав для відшкодування збитків у вигляді купонного доходу та отриманого доходу від погашення цінних паперів у зв'язку із скасуванням Постанови Правління НБУ № 407/БТ від 23.06.2015 в порядку адміністративного судочинства.

При цьому колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/13704/16 за позовом ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" Кашути Д.Є. до Національного банку Україна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення грошових коштів, викладено правову позицію, згідно з якою купонний дохід та сума погашення вартості спірних цінних паперів, які позивач просив стягнути з відповідача, є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, статті 224 ГК України.

Окрім того, суд касаційної інстанції під час розгляду справи № 910/13704/16 врахував встановлені адміністративним судом у справі № 826/18784/15 обставини щодо незаконності переведення у власність НБУ предмету застави на підставі постанови Правління НБУ від 23.06.2015 № 407/БТ, які в силу приписів частини 3 статті 35 ГПК України у відповідній редакції є преюдиційними та не потребують доведення у даній справі.

Разом з тим у постанові від 15.05.2018 у справі № 910/12532/16 за позовом ПАТ
"КБ "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" Кашути Д.Є. до Національного банку України про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії, Верховний Суд, здійснюючи перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2017 у справі №910/12532/16 в порядку Розділу ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 з підстав, передбачених Господарського процесуального кодексу України, дійшов до протилежних висновків.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що розглянувши спір щодо законності прийняття акта ненормативного характеру (Постанови Правління НБУ від 23.06.2015 №407/БТ) про встановлення процедури звернення стягнення на заставне майно відповідача, який припинив свою дію за наслідком його виконання, суди адміністративної юрисдикції у справі №826/18784/15 вийшли за межі визначеної для них юрисдикційності розгляду спорів та прийняли рішення про права та обов'язки сторін, які перебували у господарських правовідносинах (про правомірність обраного способу звернення стягнення на заставлене майно), а тому відповідно до статті 6 Конвенції зазначені рішення судів у адміністративній справі №826/18784/15 є такими, що прийняті "судом не встановленим законом".

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі № 910/12532/16 зробив висновок, що предмет спору визначено позивачем, як збитки, завдані неналежним виконанням цивільно-правових зобов'язань відповідача із звернення стягнення на предмет застави, і суди з цим погодились, а з іншого, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що встановлений адміністративним судом факт прийняття незаконного акта НБУ "є самостійною підставою для відшкодування позивачу збитків, завданих відповідачем прийняттям Постанови Правління НБУ від 23.06.2015 №407/БТ", що може бути тільки наслідком вчинення адміністративного правопорушення і стягуватися як шкода, завдана незаконними діями органу влади в судах адміністративної юрисдикції.

Також виключну правову проблему у даній справі складає питання щодо можливості застосування статті 625 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку із статтею 22 Цивільного кодексу України, тобто до правовідносин, які виникають у зв'язку із стягненням збитків.

Так, господарські суди різних інстанцій при розгляді згаданих справ № 910/13704/16, № 910/12532/16, а також даної справи, доходили різних висновків в частині позовних вимог про стягнення сум 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих на суму збитків у вигляді купонного доходу та отриманого доходу від погашення цінних паперів.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно з частиною 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що наведені у даній ухвалі суду обставини свідчать про наявність виключної правової проблеми щодо неоднакового застосування норм статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, а також статті 625 Цивільного кодексу України, яка зумовлює необхідність передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Керуючись частиною 5 статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 910/12230/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" Кашути Д.Є. до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення 1 542 030 195,56 грн та скасування нарахування пені.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

І.Ткач