УХВАЛА

13 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 925/1005/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Жукова С. В., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.,

учасники справи, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Черкаський консервний комбінат"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019

та рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2019

у справі № 925/1005/18

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області

до Державного підприємства "Черкаський консервний комбінат"

про зобов'язання виконати певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства "Черкаський консервний комбінат" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача включити кредиторські вимоги позивача по сплаті капіталізованих платежів в сумі ~money0~ до проміжного ліквідаційного балансу.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем передано до Фонду документи по 5 потерпілих від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для продовження страхових виплат по відшкодуванню втраченого заробітку та наданню соціальних послуг.

Позивач, посилаючись на Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000 (далі - Порядок), вважає, що повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особі, внаслідок втрати годувальника, протягом її життя. Тому, 23.07.2018 позивачем було направлено заяву про визнання кредитором № 06-06-1602 на суму ~money1~, але на вказану заяву позивач відповіді не отримав.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.02.2019 у справі №925/1005/18 позов задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Черкаської області від
19.02.2019 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2019 залишено без змін.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для перевірки обґрунтованості і реального розміру заявленої позивачем суми для стягнення.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а також визнано встановленими обставини, які є недоведеними, що є підставою для задоволення касаційної скарги.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 30.09.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Колегія суддів Касаційного господарського суду встановила, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час звернення до суду із даним позовом відповідач перебував у стані припинення за рішенням власників з 12.07.2018.

При підготовці справи до розгляду, колегія суддів Касаційного господарського суду також встановлено, що Велика Палата Верховного Суду розглядаючи справу №822/1544/16 (провадження №11-862апп18) у постанові від 17.10.2018 зазначила наступне:

"Аналіз положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які визначають правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема й компетенцію Фонду та його робочих органів, дає підстави для висновку, що у відносинах, пов'язаних із виплатою страхувальником у передбачених законодавством випадках капіталізованих відповідно до Порядку платежів, ці органи не виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин, а здійснюють владні управлінські функції, спрямовані на забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Тому Фонд не позбавлений права звернутися до адміністративного суду як суб'єкт владних повноважень для виконання покладених на нього Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" функцій за вирішенням спору щодо обов'язку страхувальника виплатити капіталізовані платежі на задоволення вимог, що виникли із зобов'язань відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, застрахованих у Фонді.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що спори, пов'язані зі стягненням відділеннями Фонду із суб'єкта господарювання, який ліквідується згідно з рішенням його засновників (платоспроможної юридичної особи), страхових платежів, капіталізованих на майбутні періоди, з метою їх подальшої виплати потерпілим особам, підлягають розгляду відповідно до правил КАС - судами адміністративної юрисдикції як такі, що є публічно-правовими за своєю правовою природою.

Ураховуючи наведене, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Суд першої інстанції належним чином не визначив характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо належності спору до юрисдикції господарського суду, з чим помилково погодився й суд апеляційної інстанції.

Аналогічний правовий висновок містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 822/1472/17 та від 06 червня 2018 року №811/289/16".

При цьому, процедура припинення діяльності суб'єкта господарювання (юридичної особи) врегульована нормами Цивільного кодексу України (ст.ст. 104, 105, 110, 111, 112) та Господарського кодексу України (ст. 59).

Згідно ч. 2 ст. 1205 Цивільного кодексу України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ч. 2 ст. 1205 Цивільного кодексу України, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Згідно ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №822/1472/17 від 30.05.2018, №811/289/16 від 06.06.2018, №822/1544/16 від
17.10.2018. Оскільки процедура припинення діяльності суб'єкта господарювання (юридичної особи) врегульована нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, то і всі вимоги кредиторів (в тому числі вимоги щодо капіталізації платежів) мають розглядатись в межах однієї юрисдикції - господарського суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Згідно з ч. 1 ст. 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в ч. 1 ст. 303 Господарського процесуального кодексу України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у ч. 1 ст. 303 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи №925/1005/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 302 303 ГПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Черкаський консервний комбінат" разом зі справою №925/1005/18 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області до Державного підприємства "Черкаський консервний завод" про зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К. М.

Судді Жуков С. В.

Ткаченко Н. Г.