УХВАЛА

08 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6355/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

за участю представників:

Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Кравченко С. В.,

Міністерства юстиції України - Юлдашева Ю. М.,

ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" арбітражний керуючий Огейчук Т. В. прийняла участь у судовому засіданні особисто,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Огейчук Т. В. за вх. № 4334/2021

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021

у складі колегії суддів: Сотнікова С. В. (головуючий), Грека Б. М., Остапенка О. М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Огейчук Т. В.

до Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України

про відшкодування збитків у розмірі 59 042 596 грн

в межах справи № 910/11048/14

за заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (код 35076670)

про банкрутство.

Під час розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 910/6355/20 разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Огейчук Т. В. за вх. № 4334/202 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 з підстав, передбачених підпунктом 7 пункту 1 Перехідних положень та частиною 3 статті 302 ГПК України. При цьому

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

1.27.08.2014 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 910/11048/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (далі - ТОВ "Технік Енерджі"), визнано розмір вимог ініціюючого кредитора на суму 2 327 325,23 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.

2.04.02.2015 ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 243 318 607,90 грн; визнано, окрім інших, кредитором боржника Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" (далі - ПАТ "Український інноваційний банк") з грошовими вимогами першої черги в сумі 1 218 грн, четвертої черги в сумі 823
287,61 грн, шостої черги в сумі 27 690 689,39 грн; окремо визнано вимоги ПАТ "Український інноваційний банк", які забезпечені заставою майна боржника, на суму 86 761 202,74 грн.

3. Згідно з установленими обставинами в ухвалі попереднього засідання Господарського суду міста Києва 04.02.2015 заявлені ПАТ "Український інноваційний банк" вимоги виникли на підставі кредитних договорів від 18.05.2010 № 4683 та від 25.05.2011 № 20105 та підтверджені рішеннями Господарського суду міста Києва від 09.10.2013 у справі № 910/15032/13 та від 20.03.2013 у справі № 910/2190/13.

4.22.10.2015 ухвалою Господарського суду міста Києва задоволено заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали попереднього засідання господарського суду міста Києва від 04.02.2015 у справі № 910/11048/14 в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "Український інноваційний банк" на суму 112 791
811,78 грн; скасовано ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "Український інноваційний банк" на суму 112 791 811,78 грн; відмовлено ПАТ "Український інноваційний банк" у визнанні кредитором на суму 112 791 811,78 грн.

5.02.02.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва 22.10.2015 залишено без змін.

6. Зазначеними судовими рішеннями було встановлено, що іпотекодержатель (ПАТ "Український інноваційний банк") скористався передбаченою Законом можливістю звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання і
03.02.2015 набув право власності на нерухоме майно за адресою: Полтавська область, Машківський район, с. Селещина, вул. Б. Хмельницького, буд. 6а (склад мінеральних добрив), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.05.2015 за № 37363924.

7. Також іпотекодержатель продовжує застосовувати позасудове врегулювання відносин щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.05.2015 за № 37371555,10.02.2015 за ПАТ "Український інноваційний банк" було зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресою: м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 229 (склад отрутохімікатів) на підставі іпотечного договору від 03.11.2010 за № 2976, який укладався з метою забезпечення виконання боржником зобов'язань перед ПАТ "Український інноваційний банк" за кредитним договором від 18.05.2010 № 4683.

8. Суди встановили, що ПАТ "Український інноваційний банк" скористався правом, передбаченим статтею 38 Закону України "Про іпотеку", і здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом укладення договору між ним та боржником, у зв'язку з чим будь-які наступні вимоги Банку щодо виконання ТОВ "Технік Енерджі" зобов'язання (які випливають з кредитного договору від 18.05.2010 № 4683) є недійсними.

9.28.03.2016 ухвалою Господарського суду міста Києва припинено процедуру розпорядження майном; відкрито процедуру санації боржника призначено керуючим санацією ТОВ "Технік Енерджі" арбітражного керуючого Огейчук Тетяну Василівну.

10.24.10.2016 постановою Господарського суду міста Києва у справі № 910/11048/14 припинено процедуру санації; боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Огейчук Тетяну Василівну.

11.23.11.2016 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/15032/13 наказ від 25.10.2013 визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ТОВ "Технік Енерджі" на користь ПАТ "Український інноваційний банк" 61 543 863
грн заборгованості за кредитом, 19 420 754,65 грн заборгованості за процентами, 89 549 грн заборгованості по комісії, 2 403 936,44 грн пені за несплату кредиту, 1 616 973,61 грн пені за несплату процентів.

12.10.04.2017 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/11048/14 замінено кредитора - Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" "Укрінком" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія".

13.27.02.2019 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/11048/14 задоволено клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Огейчук Тетяни Василівни про скасування арештів та зобов'язання повернути описане та арештоване майно; скасовано арешти, накладені на майно ТОВ "Технік Енерджі", зокрема:

нерухоме майно (арочна споруда відділення № 1, склад металевий тракторної бригади, газосклад, будинок садоводів, загальною площею 1 073,2 кв. м, адреса:

Київська обл., м. Бориспіль, вул. Радгоспна (Оврашка Сергія), буд. 1) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.06.2014, винесеної старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Власюком Д. В. у межах виконавчого провадження № 42967919, а саме:

- номер запису про обтяження № 6079984, вид обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт нерухомого майна: нерухоме майно, опис предмета обтяження: арочна споруда відділення № 1, склад металевий тракторної бригади, газосклад, будинок садоводів, загальною площею 1 073,2 кв. м, адреса: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Радгоспна (Оврашка Сергія), буд. 1, підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 42967919, виданий 16.06.2014, видавник: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України;

- ємність 10 000 літрів, клас 2ВІІІ, модель KRYOS, 2007 року випуску;

- комплексну технологічну лінію по обробці сільськогосподарських культур виробництва Австрії "HDT Handelsgesellschaft";

- вантажний автомобіль MAN д/н НОМЕР_1, синього кольору, з причепом SCHMITZ, д/н НОМЕР_2;

- вантажний автомобіль IVECO EUROCARGO, д/н НОМЕР_3, білого кольору, з причепом білого кольору, д/н НОМЕР_4;

- погрузчик Komatsu, модель FD30T-16, серійний номер 729833;

- погрузчик Komatsu, модель FD18T-20, серійний номер 658345;

- сільськогосподарські сівалки Gaspardo 15421111 у кількості 2 шт. ;

- насіння сільськогосподарських культур,

які (все перераховане майно) були описані відповідно до Акту опису та арешту майна від 22.05.2014, складеного за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Радгоспна, 1, а також Акту опису та арешту майна від 14.05.2014, складеного за адресою: с. Селещина, вул. Богдана Хмельницького, 6а, Полтавська область;

земельну ділянку (площа 1.2282 га, кадастровий номер 3220882200:03:001:0049, що розташована у Київській області, Бориспільський район, Глибоцька селищна рада) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.06.2014, винесеної старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Власюком Д. В. у межах виконавчого провадження № 42967919, а саме:

- номер запису про обтяження № 6082470, вид обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 3220882200:03:001:0049, адреса: Київська обл., м. Бориспіль, вулиця Радгоспна, земельна ділянка, 1, підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 42967919, виданий 16.06.2014, видавник: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України;

все нерухоме майно ТОВ "Технік Енерджі" (ідентифікаційний код 35076670), накладений постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Власюка Д. В. від 29.04.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеною в межах виконавчого провадження № 42967919;

земельну ділянку (площа 1.2282 га, кадастровий номер 3220882200:03:001:0049, що розташована у Київській області, Бориспільський район, Глибоцька селищна рада) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.04.2014, винесеної головним державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Данилишиним П. Б. у межах виконавчого провадження № 42521365, а саме:

- номер запису про обтяження № 5192551, вид обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 85815432208, об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер undefined, площа 1.2282 га, адреса: Київська обл., Бориспільський pайон, с/рада Глибоцька, підстава виникнення обтяження: постанова, серія та номер: 42521365, виданий 01.04.2014, видавник: Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.

Окрім того, вказаною ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі № 910/11048/14 зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України передати ліквідатору ТОВ "Технік Енерджі" протягом одного місяця з моменту отримання ухвали суду майно, яке було описане відповідно до Акту опису та арешту майна від 22.05.2014, складеного за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Радгоспна, 1, а також Акту опису та арешту майна від
14.05.2014, складеного за адресою: с. Селещина, вул. Богдана Хмельницького, 6а, Полтавська область.

14. Державний виконавець вимог ухвали Господарського суду міста Києва від
27.02.2019 у справі № 910/11048/14 не виконав, описане та арештоване майно ліквідатору не повернув, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом про стягнення матеріальної шкоди в сумі 59 042 596 грн.

Зміст позовних вимог.

15.06.05.2020 ліквідатор боржника, арбітражний керуючий Огейчук Т. В. звернулась в межах справи № 910/11048/14 про банкрутство з позовом до Міністерства юстиції України (відповідач-1) та Державної казначейської служби України (відповідач-2) про стягнення 59 042 596 грн збитків у зв'язку зі втратою майна боржника внаслідок дій та бездіяльності органу Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні на підставі статей 1166, 1173, 1174 ЦК України.

16. За твердженням ліквідатора, описане та арештоване майно було втрачене боржником внаслідок дій та бездіяльності державного виконавця, який не вжив належних та достатніх заходів щодо його збереження.

При цьому, право власності на нерухоме майно у Полтавській області та технологічну лінію по обробці сільськогосподарських культур було втрачено внаслідок його перереєстрації на іншу особу, оскільки державний виконавець не забезпечив внесення до державних реєстрів накладених заборон щодо відчуження майна, не вчиняв дій з перевірки майна після його передачі на відповідальне зберігання. Арочна споруда у місті Бориспіль по вул. Радгоспна, 1, була знищена внаслідок її розбирання невідомими особами, а місцезнаходження іншого майна (насіння сільськогосподарських культур) та його доля не відомі ліквідатору.

17. В обґрунтування вартості втраченого майна, ліквідатор боржника посилався на висновки про оцінку від 27.03.2020, що складені ТОВ "Контакт-сервіс", та згідно яких:

вартість арочної споруди відділення № 1 по вул. Сергія Оврашка (колишня Радгоспна), 1 у місті Бориспіль, Київської області, що була знищена під час її перебування на відповідальному зберіганні ПАТ "Укрінбанк", становить 341 820
грн;

вартість насіння сільськогосподарських культур, вилучених державним виконавцем за актом опису та арешту майна від 14.05.2014, становить 45 085 576 грн;

вартість комплексної технологічної лінії по обробці сільськогосподарських культур виробництва Австрії "HDT Handelsgesellschaft", втраченої під час її перебування на відповідальному зберіганні ПАТ "Укрінбанк", становить 13 615 200
грн.

18. Оскільки, зазначене вище спірне майно вибуло з володіння боржника у примусовому порядку поза його волею за рішенням державного виконавця в межах адміністративної процедури з примусового виконання судового рішення, правовідносини з відповідального зберігання описаного та арештованого майна виникли між державним виконавцем та зберігачем - ПАТ "Укрінбанк", саме державний виконавець був наділений повноваженнями вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану, з метою запобігання втраті чи розтраті зберігачем майна, передати таке майно іншому зберігачу, звертатись до компетентних органів для вирішення питання про притягнення зберігача до кримінальної відповідальності, то такі фактичні обставини свідчать про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю державного виконавця та заподіяною шкодою, яка складається з вартості майна, що не було повернуто боржнику.

19. З огляду на презумпцію винного заподіяння шкоди органами державної влади, доведення позивачем вини державного виконавця згідно з статтями 1173, 1174 ЦК України не вимагається, а відповідач не позбавлений права зворотної вимоги до винної особи в порядку статті 1191 ЦК України, позивач просив стягнути на його користь суму заподіяної шкоди.

Розгляд справи судами.

20.09.11.2020 рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в рахунок відшкодування шкоди, завданої Міністерством юстиції України, на користь ТОВ "Технік Енерджі" 59 042 596 грн збитків, понесених у зв'язку з втратою майна.

21. Рішення мотивовано тим, що розмір шкоди, завданої позивачу внаслідок втрати його майна, становить 59 042 596 грн та підтверджується висновками про оцінку від 27.03.2020, складені ТОВ "Контакт-сервіс".

За висновком суду першої інстанції, майно позивача вибуло з його володіння у примусовому порядку та поза його волею. Описане та арештоване майно вибуло з володіння позивача саме за рішенням державного виконавця у межах адміністративної процедури з примусового виконання судового рішення.

Правовідносини з відповідального зберігання описаного та арештованого майна виникли саме між державним виконавцем та обраним ним на власний розсуд відповідальним зберігачем - ПАТ "Укрінбанк".

Саме державний виконавець був наділений повноваженнями вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Навіть попри зупинення вчинення виконавчих дій державний виконавець не був позбавлений права перевіряти майновий стан боржника, у тому числі стан майна, переданого на відповідальне зберігання.

Із метою запобігання втраті, псуванню чи розтраті відповідальним зберігачем описаного та арештованого майна, тобто у разі необхідності, державний виконавець був наділений правом вилучити таке майно та передати його на відповідальне зберігання боржнику або іншому відповідальному зберігачу.

Окрім того, у разі виявлення розтрати, відчуження, приховування, підміни, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або встановлення незаконних дій з цим майном, виконавець мав скласти про це акт і звернутися з відповідним повідомленням до органів досудового розслідування для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України.

Натомість жодні ефективні дії, спрямовані на збереження майна позивача та відновлення його порушеного права власності, державним виконавцем не вчинялися.

Хоча про втрату описаного та арештованого майна, а також про порушення відповідальним зберігачем заборони відчуження майна державний виконавець знав і повинен був знати.

Відсутність у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про обтяження (арешт) нерухомого майна у Полтавській області призвела до можливості для ПАТ "Укрінбанк" перереєструвати право власності на означене майно у позасудовому порядку попри мораторій та заборону розпоряджатися вказаним майном.

Також, попри існування судового рішення, яке набрало законної сили, про скасування арештів з описаного майна, а також зобов'язання протягом місяця повернути це майно позивачу, таке майно державним виконавцем повернуте не було.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, встановлені обставини свідчать про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю держаного виконавця, яка полягала, серед іншого, в ігноруванні фактів зловживань з боку відповідального зберігача та неповерненні майна за судовим рішенням, та шкодою, яка складається з вартості неповернутого позивачу майна, описаного та вилученого за актами опису й арешту від 14.05.2014 та від
22.05.2014.

Судом першої інстанції встановлено, що майно позивача вибуло з його володіння та поза його волею внаслідок дій (бездіяльності) безпосередньо державного виконавця. Право власності на нерухоме майно у Полтавській області, а також на комплексну технологічну лінію по обробці сільськогосподарських культур виробництва Австрії "HDT Handelsgesellschaft m. B.H." позивач втратив, арочна споруда відділення № 1 у місті Бориспіль площею 501,5 кв. м знищена, місцезнаходження іншого рухомого майна не відоме. У порушення вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі № 910/11048/14 майно позивачу не повернуто.

Оскільки правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними, при цьому шкода відшкодовується незалежно від вини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем обґрунтовано та доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

22.06.04.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у справі № 910/6355/20 (в межах справи № 910/11048/14) скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Технік Енерджі" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Огейчук Т. В. до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування збитків у розмірі 59 042 596 грн в межах справи № 910/11048/14.

Стягнуто з ТОВ "Технік Енерджі" на користь Міністерства юстиції України 1 103

550 грн витрат по сплаті судового збору.

23. Постанова обґрунтована тим, що позивач в особі ліквідатора не подав докази на підтвердження наявності складу цивільного правопорушення в діях та бездіяльності державного виконавця.

За нормами частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Тобто, у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з визнанням боржника банкрутом, арешт з майна боржника державним виконавцем не знімається, не скасовуються і інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, зокрема, і щодо повернення майна боржнику, вилучені у нього на підставі акту опису й арешту майна. Такі дії вчиняються державним виконавцем на підставі судового рішення, прийнятого у справі про банкрутство, що узгоджується з нормами статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому обставини справи свідчать про протиправні дії саме зберігача - ПАТ "Укрінбанк" щодо переданого на його зберігання майна боржника (звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет застави та іпотеки), що виключає відповідальність державного виконавця за заподіяну боржнику шкоду, спричинену втратою майна.

Суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість доводів ліквідатора про те, що стороною договору зберігання є державний виконавець, оскільки згаданий договір зберігання укладається між зберігачем та поклажодавцем (у даному випадку - між боржником та ПАТ "Укрінбанк"), за умовами якого одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина 1 статті 936 ЦК України).

При цьому, зберігання описаного й арештованого майна здійснюється на підставі закону (Закону України "Про виконавче провадження") та до нього відповідно до статті 954 ЦК України застосовуються положення глави 66 ЦК України.

Відповідно безпідставними є доводи позивача і про бездіяльність щодо невиконання державним виконавцем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 про повернення боржнику майна, що було описане й арештоване за актами державного виконавця, оскільки останній не є стороною договору зберігання та не володіє майном боржника.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вказав, що до матеріалів позовної заяви не додані докази на підтвердження належного виконання, як того вимагають положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), арбітражними керуючими, що виконували повноваження розпорядника майна боржника, керуючого санацією, ліквідатора про вжиття належних та достатніх заходів з інвентаризації, збереження, належного боржнику майна, зокрема, спірного майна, як і не подані докази перешкоджання будь-якими особами, у тому числі державним виконавцем або зберігачем, вчиняти належні дії зі збереження майна боржника протягом процедур відновлення платоспроможності та банкрутства, зокрема але не виключно, щодо проведення інвентаризації, укладання договорів охорони, звернення до державного виконавця із клопотанням про передачу описаного й арештованого майна на зберігання боржнику або третій особі.

Позаяк виконавче провадження було зупинено, а відтак весь тягар з вжиття заходів, що направлені на забезпечення збереження належного боржнику майна покладаються на арбітражного керуючого, який призначений у справі про банкрутство, що узгоджується із загальним спрямуванням Закону про банкрутство та покладених на розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора обов'язків.

За таких обставин, констатовано про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю державного виконавця та втратою боржником, належного йому майна, зокрема, у зв'язку з вчиненням заставодержателем звернення стягнення на таке майно, знищення майна тощо.

Крім того, зазначено, що до матеріалів позовної заяви не додані докази на підтвердження знищення спірного майна, а саме: комплексної технологічної лінії по обробці сільськогосподарських культур виробництва Австрії "HDT Handelsgesellschaft" та насіння сільськогосподарських культур за переліком всього 30 позицій. Такі обставини можуть бути підтверджені, зокрема, актами інвентаризації, актами обстеження місць зберігання тощо.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

24.07.05.2021 (згідно з вхідною відміткою штампі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду "Скриня ") ТОВ "Технік Енерджі" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Огейчук Т. В. подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від
06.04.2021 у справі № 910/6355/20, що розглядалася у межах справи № 910/11048/14 про банкрутство ТОВ "Технік Енерджі", та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2020.

25. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать змісту статей 1173 та 1174 ЦК України, а також не відповідають висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України).

Стверджує у скарзі, що суд апеляційної інстанції безпідставно проігнорував обов'язковість для державного виконавця ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі № 910/11048/14, у зв'язку з чим ухвалив оскаржувану постанову всупереч правовим висновкам, сформованим Верховним Судом у постанові від 27.12.2019 у справі № 757/42871/15-а.

26. Скаржник зауважує, що, покладаючи на позивача відшкодування судового збору у справі про стягнення збитків, завданих діями та бездіяльністю органу державної влади чи його посадової особи, Північний апеляційний господарський суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/770/17.

27. Крім того, скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 39 Закону України Про виконавче провадження" у редакції від 21.04.1999 № 606-ХІV, а також частини 4 статті 35 чинного Закону України "Про виконавче провадження", у редакції від
02.06.2016 № 1404-VІІІ у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

28. До Верховного Суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Технік Енерджі" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Огейчук Т. В., в якому з посиланням на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права наведено прохання залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

При цьому одним із основних доводів відзиву є те, що у постановах Касаційного цивільного суду від 23.12.2019 у справі № 752/4100/17, від 26.12.2019 у справі № 646/7744/17, від 13.08.2020 у справі № 752/6462/18 зроблено висновок, що "неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі № 32/421)".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

30. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

31. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

32. Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

33. Головним питанням, яке слід розв'язати суду, є наявність/відсутність підстав покладання відповідальності на державу в особі її органу - Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - у зв'язку зі втратою майна боржника, який перебуває у процедурах банкрутства.

34. Аналіз сталої судової практики з цього питання свідчить, що правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає наступні складові елементи: шкоду; протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв'язок між ними, при цьому шкода відшкодовується незалежно від вини державного органу в силу вимог статей 1173, 1174 ЦК України.

35. Позивачем у позовній заяві визначено в якості протиправного діяння державного виконавця його бездіяльність, яка пов'язана з ігноруванням активних дій позивача (запитів до державного виконавця) стосовно встановлення місцезнаходження описаного та арештованого майна боржника, з'ясування його стану, а також щодо повернення цього майна боржнику на виконання судового рішення у справі - ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі № 910/11048/14.

36. Водночас, колегією суддів при підготовці цієї справи до касаційного розгляду було встановлено, що у постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі № 32/421 викладено такий висновок:

"Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування в такій справі будуть факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Причому, належним доказом неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків".

Також колегією суддів виявлено, що у низці постанов Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду (постанова від 25.04.2018 у справі № 909/885/16, постанова від 20.03.2019 у справі № 753/19110/15-ц, постанова від
23.12.2019 у справі № 752/4100/17, постанова від 24.12.2019 у справі № 461/3508/17, постанова від 18.03.2020 у справі № 2-7317/11, постанова від
12.03.2020 у справі № 757/74887/17-ц, постанова від 03.06.2020 у справі № 642/3839/17, постанова від 12.08.2020 у справі № 761/7165/17, постанова від
23.12.2020 у справі № 757/63732/18, постанова від 29.04.2021 у справі № 405/500/18) висловлено таку правову позицію:

"Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі № 32/421)".

37. Подібний підхід, апріорі, створює ситуацію, за якої у задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди, заподіяної державним виконавцем, слід відмовляти, якщо відсутнє преюдиційне рішення, яким встановлено неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця.

38. Проте Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від наведених вище висновків, викладених у пункті 36 цієї ухвали, з таких підстав.

39. Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

40. Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

41. Позивач у позові і в подальших поясненнях доводив, що протиправна бездіяльність державного виконавця виникла внаслідок несумлінного виконання ним своїх обов'язків, а також розкривав у чому саме виявляється несумлінне ставлення до виконання обов'язків.

42. Саме аналіз цих доводів та їх оцінка, на думку колегії суддів, становитиме належний підхід суду до визначення неправомірності/правомірності дій державного виконавця.

43. З урахуванням наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у пункті 36 цієї ухвали, щодо необхідності підтвердження саме рішенням суду неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

44. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

45. Наявність різних підходів щодо тлумачення норм матеріального права за подібних правовідносин призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме на державу покладається обов'язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 29.03.2011 у справі "Брезовець проти Хорватії" (Brezovec v. Croatia, заява № 13488/07)).

46. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

47. Підпунктом 7 пункту 1 Перехідних положень ГПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

48. Частиною 3 статті 302 ГПК України визначено, що суд повинен передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у разі відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

49. З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду вважає за необхідне передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234,235,302,303,326, підпунктом 7 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Справу № 910/6355/20 разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Огейчук Т. В. за вх. № 4334/202 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Погребняк