УХВАЛА

07 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/5179/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І. Д. - головуючий, судді - Губенко Н. М., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Коровай Л. В.,

представників учасників справи:

позивача - Васильєва В. А. (адвокат);

відповідача - Гнатуш Н. В. (адвокат);

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Турчин С. О.)

від 17.09.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Зубець Л. П., судді: Алданова С. О., Мартюк А. І.)

від 26.01.2021

у справі за позовом ОСОБА_1

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В"

про визнання недійсними та скасування рішень

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В" (надалі - ОСББ "Квартет, 16-В", відповідач) про визнання недійсними та скасування рішення №9 "Затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території" та №10 "Затвердження переліку та розміру внесків" установчих зборів співвласників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В", оформлені протоколом №1 від 17.04.2019.

1.2. Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 6, частини 9 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" обґрунтовано тим, що при скликанні та проведенні установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, відповідачем було перевищено компетенцію по питаннях 9 і 10 порядку денного.

Також позивач зазначив про:

- невідповідність форми і порядку оформлення протоколу установчих зборів вимогам частини 8 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку";

- відсутність кількості голосів, необхідних для прийняття рішень з питань 9 і 10 порядку денного установчих зборів у зв'язку з тим, що підписи власників квартир НОМЕР_1 ОСОБА_2, НОМЕР_2 ОСОБА_3 є підробленими на листках опитування, а кількість голосів без вказаних осіб становить менше 2/3 голосів співвласників, що вимагається за законом;

- представники власників квартир, що голосували на установчих зборах, не мали повноважень голосувати на установчих зборах ОСББ "Квартет, 16-В".

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі № 910/5179/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення № 9 "Затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території" та №10 "Затвердження переліку та розмірів внесків" установчих зборів співвласників ОСББ "Квартет, 16-В", оформлених протоколом №1 від 17.04.2019. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що:

- розгляд питання про затвердження кошторису об'єднання та переліку і розміру внесків є виключною компетенцією загальних зборів співвласників і не могло бути делеговано установчим зборам співвласників будинку, а тому рішення, викладені у 9 та 10 пунктах протоколу № 1 від 17.04.2019 в частині затвердження кошторису та встановлення щомісячних внесків були прийняті неповноважним органом - установчими зборами співвласників будинку та із перевищенням цим органом своєї компетенції;

- позивачем недоведено обставини невідповідності форми і порядку оформлення протоколу установчих зборів вимогам частини 8 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", оскільки факт ненадання нотаріусом у матеріали реєстраційної справи листків письмового опитування до протоколу № 1 від 17.04.2019, за умови їх наявності у додатках до протоколу, не є достатньою підставою для встановлення невідповідності протоколу установчих зборів вимогам статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а також Порядку зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та розміщення інформації про рішення, прийняті такими зборами;

- при прийнятті рішення з питання №10 порядку денного про затвердження переліку та розміру внесків для здійснення витрат на управління будинком була відсутня достатня кількість голосів для прийняття такого рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Розгляд клопотань

3.1.09.03.2021 ОСББ "Квартет, 16-В" звернулося з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

3.2.22.04.2021 ОСББ "Квартет, 16-В" подало уточнену касаційну скаргу.

3.3. В уточненій касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою, на яких подається касаційна скарга, є пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме - неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм частини 13 статті 6 та статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 проти задоволення касаційної скарги заперечував та просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Позивач зауважував, що частина 9 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає виключну компетенцію загальних зборів ОСББ та не вказує, що повноваження загальних зборів можна делегувати іншим органам, зокрема, і установчим зборам. Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", за його твердженням, не містить прогалин, які давали б потребу розширеного тлумачення його норм.

3.5. Від відповідача 30.06.2021 надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, на думку заявника, справа містить виключну правову проблему, пов'язану з необхідністю визначення переліку питань, які можуть прийматися на зборах ОСББ як установчих так і загальних. Скаржник стверджує, що створення (реєстрація) ОСББ, як юридичної особи, фактично неможлива без обрання на момент його створення керівника. Також відповідач вважає, що такі питання, як затвердження кошторису та розміру і порядку сплати внесків можуть вирішуватися і на установчих зборах, оскільки і на загальних зборах, і на установчих рішення приймаються співвласниками багатоквартирного будинку.

3.6. Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на таке.

3.7. Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

3.8. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

3.9. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (ухвала ВП ВС від
30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц).

3.10. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, керуючись внутрішнім переконанням у кожному конкретному випадку оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає суду право та, відповідно, не покладає на нього обов'язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

3.11. З огляду на те, що доводи, наведені представником відповідача у клопотанні, не є переконливими, доречними і достатніми, не містять належного обґрунтування існування виключної правової проблеми у цій справі, суд касаційної інстанції відхиляє клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

3.12. Також, відповідач просив зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 910/5179/20 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Заявник касаційної скарги стверджує, що незупинення дії оспорюваних рішень призведе до несплати співвласниками щомісячних внесків, за рахунок яких здійснюється утримання багатоквартирного будинку.

3.13. Частиною 1 статті 332 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити дію оскарженого рішення суду до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

3.14. Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 294 Господарського процесуального кодексу України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення дії рішення суду.

3.15. Зважаючи на те, що оспорюваним рішенням ОСББ вирішується питання здійснення платежів на утримання багатоквартирного будинку, а також враховуючи необхідність передачі за власною ініціативою справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 14.07.2020 у справі № 466/8748/16-ц, щодо питання юрисдикції спору, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зупинити дію оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

4.1. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглянувши касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність передачі справи № 910/5179/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

4.2. У справі, що переглядається, спір між співвласником багатоквартирного будинку та ОСББ виник щодо прийнятих на установчих зборах рішень про затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території та про затвердження переліку та розміру внесків.

4.3. Також, під час підготовки справи до розгляду суду стало відомо, що
14.07.2020 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду розглянув у порядку цивільного судочинства спір у справі № 466/8748/16-ц між співвласником багатоквартирного будинку та головою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку щодо неправомірного включення до кошторису ОСББ додаткових послуг таких як заробітна плата сторожа, спецодяг та правова допомога, які не передбачені законодавством на утримання будинку та прибудинкової території. Позов обґрунтований тим, що за наслідками проведених загальних зборів до кошторису ОСББ з утримання будинку неправомірно включені додаткові послуги, а саме послуги сторожа, правова допомога, а також спецодяг, які не передбачені законодавством на утримання будинку та прибудинкової території, тому порушують права позивача як споживача житлово-комунальних послуг та співвласника ОСББ. Позивач просив суд скасувати рішення загальних зборів у частині затвердження кошторису на утримання будинку у зв'язку з неправомірним включенням додаткових послуг.

4.4. За результатом розгляду спору по суті у справі № 466/8748/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з судом апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та дійшов висновку про те, що включення до тарифу на утримання будинку складових щодо заробітної плати сторожів, спецодягу та правової допомоги не суперечать законодавству, а навпаки затвердження таких тарифів на утримання будинку відповідає Закону, статуту та не порушує прав співвласників багатоквартирного будинку, а саме затвердження кошторису та тарифу відбувалось відповідно до встановленої законом процедури. У судових рішеннях у цій справі відсутні правові висновки щодо юрисдикції спору, втім про правову позицію, відповідно до якої спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, свідчить факт розгляду справи судом цивільної юрисдикції.

4.5. Тобто, правовідносини у справі № 466/8748/16-ц є подібними з правовідносинам у цій справі № 910/5179/20, що переглядається, оскільки стосуються визнання недійсним рішення зборів ОСББ, якими було затверджено кошторис на утримання будинку.

4.6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо цивільної підвідомчості спору у справі про визнання недійсним рішення загальних зборів, на яких було затверджено кошторис на утримання будинку, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.07.2020 у справі № 466/8748/16-ц, з огляду на таке.

4.7. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

4.8. Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

4.9. Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

4.10. Отже у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

4.11. Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.12. Юрисдикція господарських судів визначена у статті 20 Господарського процесуального кодексу України, згідно з пунктами 1,3,4 частини 1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1);

- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3);

- справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (пункт 4).

4.13. Визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

4.14. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відзначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

4.15. Згідно з частиною 2, 6 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" ОСББ створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. ОСББ є юридичною особою, що створюється відповідно до закону.

4.16. Відповідно до частини 1 статті 85 Цивільного кодексу України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

4.17. Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

4.18. Отже, вищечастиною 2, 6 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

4.19. Згідно з частиною 3 статті 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

4.20. Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

4.21. Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

4.22. З огляду на наведені положення статті 167, 55 Господарського кодексу України корпоративні права характеризуються такими ознаками: 1) особа має частку у статутному капіталі господарської організації; 2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією, 3) має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.

4.23. У статті 385 Цивільного кодексу України зазначено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

4.24. Так, Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 у справі № 925/1321/16, з огляду на положення статей 55, 167 Господарського кодексу України, зазначив, що співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносини між співвласниками багатоквартирного будинку та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку не є корпоративними, та дійшов висновку, що спір у справі № 925/1321/16 між фізичними особами - співвласниками багатоквартирного будинку та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку не є корпоративним та враховуючи положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до юрисдикції господарських судів.

4.25. Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначено, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

4.26. Отже, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку (що спір між співвласником нерухомого майна - членом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та самим Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку не відноситься до юрисдикції господарських судів), викладеного в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №925/1321/16.

4.27. У постанові від 06.02.2019 у справі №462/2646/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов'язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому такі спори повинні розглядатись за правилами господарського судочинства.

4.28. Спір за позовом співвласника нерухомого майна, у якому діє ОСББ щодо оскарження створення такого ОСББ розглядається за правилами господарського судочинства.

4.29. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 501/1571/16-ц.

4.30. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №473/2005/19, зроблено висновок про те, що спір між співвласником нерухомого майна - членом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та самим Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, є подібним до корпоративного спору.

4.31. Колегія суддів зауважує, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, передаючи справу № 906/1308/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказав на необхідність відступу від правових позицій, висловлених, зокрема, і в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 466/8748/16-ц. Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши правові висновки, викладені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.07.2020 у справі № 466/8748/16-ц, а також зміст судових рішень, фактичні обставини справи, вказала про відсутність підстав для відступу від правових позицій, викладених у вказаній постанові Верховного Суду, оскільки правовідносини та предмети спорів у цих справах не були подібними.

4.32. Водночас, справа № 466/8748/16-ц та справа, що переглядається є подібними, оскільки у них ідентичний суб'єктний склад сторін та предмет спору.

4.33. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що спір про оскарження рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку з будь - яких питань, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки він наближений до корпоративного спору.

4.34. Згідно з частиною 1 статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

4.35. Частиною 3 статті 303 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

4.36. Відповідно до частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

4.37. Без відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у зазначеній вище постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що належить до процесуальних повноважень лише Великої Палати Верховного Суду, правильно сформувати правову позицію у цій справі є неможливим.

4.38. За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з огляду на частину 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права, викладених Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.07.2020 у справі № 466/8748/16-ц та передати з власної ініціативи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки однакове розуміння правильності визначення розмежування судової юрисдикції сприятиме розумній передбачуваності судових рішень, забезпечить реалізацію на практиці принципу правової визначеності, як для позивачів так і для судів та єдиному підходу у вирішенні правової проблеми визначення предметної юрисдикції у спорах між фізичними особами - співвласниками багатоквартирного будинку та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку щодо визнання недійсними рішень зборів співвласників багатоквартирного будинку з будь - яких питань.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, перед-баченої частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, відхилити.

2. Справу №910/5179/20 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 14.07.2020 у справі № 466/8748/16-ц, щодо питання юрисдикції спору.

3. Задовольнити заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В" та зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від
17.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від
26.01.2021 у справі № 910/5179/20 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко