Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.01.2018 року у справі №920/828/16

Верховний

Суд

УХВАЛА

12 березня 2018 року

м. Київ

справа № 920/828/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

розглянувши заяву Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2017 у справі № 920/828/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Беєве"

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання права на поновлення договорів оренди,

ВСТАНОВИВ:

16.11.2017 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру) звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2017 у справі № 920/828/16 з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до
15.12.2017.

Зазначену заяву передано Верховним Судом України до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до ГПК, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з
15.12.2017.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК заяви про перегляд Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2018 ГУ Держгеокадастру було надано строк для усунення недоліків заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2017 у справі № 920/828/16 до 20.02.2018.

ГУ Держгеокадастру в визначені строки було усунуто недоліки зазначеної заяви, доплачено судовий збір за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом у встановленому законом порядку і розмірі. Водночас у клопотанні про усунення недоліків поданої касаційної скарги ГУ Держгеокадастру просило у разі відмови у відкритті касаційного провадження у справі повернути суму сплаченого судового збору у розмірі 7 165,60 грн.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2017 у справі № 920/828/16 ГУ Держгеокадастру просить скасувати зазначену постанову Вищого господарського суду України та прийняти рішення, яким відмовити у позові повністю.

Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", що, на думку заявника, спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11116 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

В обґрунтування заявлених вимог ГУ Держгеокадастру посилається на постанови Вищого господарського суду України від 29.06.2017 у справі № 920/1042/16, від
23.10.2017 у справі № 920/1300/16.

Розглянувши заяву про перегляд оскаржуваної постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду з огляду на таке.

Зокрема, як вбачається із доданої до заяви копії постанови Вищого господарського суду України від 29.06.2017 у справі № 920/1042/16, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи дійшов висновку про необґрунтованість позову виходячи, зокрема, із недоведеності порушення прав позивача на укладення додаткової угоди про пролонгацію договору на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Разом із тим заявник посилається і на постанову Вищого господарського суду України від 23.10.2017 у справі № 920/1300/16, залишаючи без змін судові рішення в якій, суд касаційної інстанції виходив із того, що у даному випадку з позовом до суду про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, який було укладено між громадянином ОСОБА_4 та Білопільською райдержадміністрацією
27.02.2006, звернулось ФГ "Ніка - МС", в той час, як спадкоємцями громадянина ОСОБА_4, як установили суди, стали ОСОБА_5 та ОСОБА_6, саме до яких, у відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про оренду землі", визначено перехід права на оренду земельної ділянки. Крім того, оскільки за договором оренди земельної ділянки від 29.03.2016, укладеним між ГУ Держгеокадастру в Сумській області та громадянином ОСОБА_7, останньому передано в оренду спірну земельну ділянку строком на 7 років для ведення фермерського господарства, що свідчить про невизнання в даному випадку орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, то таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Водночас у справі, про перегляд постанови Вищого господарського суду України в якій звернувся заявник, господарські суди, з якими погодився і суд касаційної інстанції, виходили із того, що оскільки орендар (позивач) направив клопотання про поновлення договору оренди, продовжує користуватися наданими йому на праві оренди земельними ділянками у відповідності до договорів оренди землі від
15.08.2008, належно виконує свої обов'язки за договором, в тому числі, щодо сплати орендної плати, письмове заперечення орендодавця у поновленні договорів оренди землі від 15.08.2008, яке мало бути надіслане орендодавцем орендареві протягом одного місяця після закінчення строку договору, у матеріалах справи відсутнє, суди дійшли висновку про те, що права орендаря, щодо поновлення дії договорів оренди землі від 15.08.2008 є порушеними, а отже підлягають захисту в судовому порядку.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Порівняння зазначених судових рішень Вищого господарського суду України, копії яких надано заявником на підтвердження своїх вимог, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, унеможливлює висновок про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки у справах було встановлено різні фактичні обставини.

Викладене не дає підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а тому відсутні передбачені статтею 11121 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, підстави для відкриття провадження у справі № 920/828/18.

Ураховуючи викладене, колегія суддів визнає заяву ГУ Держгеокадастру про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2017 у справі № 920/828/16 необґрунтованою, оскільки заявником не підтверджено неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас заявник просив у разі відмови у відкритті касаційного провадження у справі повернути йому суму сплаченого судового збору у розмірі 7 165,60 грн.

Проте колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 44 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати, встановлюються Законом України "Про судовий збір".

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Закону України "Про судовий збір".

Зокрема, Закону України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік підстав для повернення сплаченої суми судового збору, який не передбачає повернення судового збору у разі відмови у допуску справи до провадження Верховного Суду України.

У розумінні приписів наведеної норми сплачений судовий збір повертається лише у разі, коли справа не розглядалася судом по суті та будь-яка юридична оцінка обставин справи і доводів сторін не здійснювалася.

Оскільки відмова у допуску справи до провадження є процесуальним наслідком здійснення Верховним Судом оцінки доводів заявника на предмет допущення судом касаційної інстанції неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, судовий збір за наслідками такої відмови поверненню не підлягає.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК, статтями 11116, 11121 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, статтею 7 Закону України "Про судовий збір" Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи № 920/828/16 до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. У задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про повернення судового збору, сплаченого за подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду від 27.09.2017 у справі № 920/828/16, відмовити.

3. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я.Чумак