УХВАЛА

08 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 906/1308/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М. Т.,

представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 (далі - Глухончук А. Г., позивач) - не з'явився,

відповідачів:

1) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лесі Українки 38" (далі - ОСББ "Лесі Українки 38", відповідач-1, скаржник-1) - Полуян І. І. (самопредставництво), Ярош В. В. (адвокат),

2) Фізичної особи-підприємця Козлової Лариси Борисівни (далі - ФОП Козлова Л. Б., відповідач-2, скаржник-2) - Козлової Л. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСББ "Лесі Українки 38" та ФОП Козлової Л. Б.

на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.02.2020 (головуючий - суддя Тимошенко О. М. ) та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2020 (головуючий - суддя Філіпова Т. Л., судді: Бучинська Г. Б., Розізнана І. В. )

у справі №906/1308/19

за позовом ОСОБА_1

до ОСББ "Лесі Українки 38", ФОП Козлової Л. Б.

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСББ "Лесі Українки 38" та ФОП Козлової Л. Б. про визнання недійсним договору від
01.04.2018 №12 на надання послуг (далі - договір №12), укладений відповідачами.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.02.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
03.07.2020, позов задоволено повністю та визнано недійсним договір №12.

Задовольняючи позов та визнаючи оспорюваний договір недійсним, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суду, дійшов висновку про наявність правових підстав для його задоволення.

Ухвалюючи оспорювані рішення, суди дійшли таких висновків:

-предметом оспорюваного договору на надання послуг від 01.04.2018 № 12, укладеного між ОСББ "Лесі Українки 38" та ФОП Козловою Л. Б., визначено надання бухгалтерських послуг в т. ч. ведення податкового обліку та паспортного столу, організаційних робіт, необхідних для діяльності ОСББ; виконання сантехнічних робіт в місцях загального користування будинку; обслуговування електромереж;

- визначені цим договором в якості предмета договору послуги є частиною питань, які вирішують органи управління діяльністю ОСББ з метою забезпечення функціонування житлового будинку, оскільки зазначені у договорі обов'язки відповідача-2 є частиною компетенції органів управління ОСББ,

- укладення такого договору без рішення загальних зборів ОСББ порушує право позивача на управління будинком.

Суди під час розгляду справи виходили з такого:

- згідно зі статтею 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" до компетенції правління ОСББ відноситься зокрема ведення діловодства, бухгалтерського обліку і звітності про діяльність об'єднання, а в свою чергу виконання сантехнічних робіт в місцях загального користування будинку та обслуговування електромереж на постійній основі є функціями з управління багатоквартирним будинком, на відміну від виконання робіт на замовлення, з конкретно визначеним обмеженим обсягом виконуваних робіт, що могло би бути кваліфіковано як укладення договорів на виконання робіт або надання послуг у межах повноважень правління ОСББ, визначених статтею 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку";

- суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що оспорюваний договір не відповідає нормам статей 10, 12, 13, 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статей 9, 10, 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку";

- відсутність у спірному договорі специфікації робіт і послуг, інших істотних умов, які б дозволяли визначати відносини сторін договору як відносини за договором підряду, умов оплати виконаних робіт з урахуванням їхнього характеру та обсягу, прийняття таких робіт від виконавця, та інше, свідчить про те, що сторонами передбачалось не виконання робіт за замовленням, а передавання від ОСББ до ФОП Козлової Л. Б. узагальнених функцій належного забезпечення багатоквартирного будинку, зокрема утримання майна у належному стані, що розцінюється судами як передавання управлінських функцій іншій особі;

- обов'язки ФОП Козлової Л. Б., як сторони за спірним договором, є частиною компетенції органів управління ОСББ "Лесі Українки 38", а тому укладення такого договору має бути за рішенням загальних зборів ОСББ "Лесі Українки 38";

- доказів наявності рішення загальних зборів співвласників ОСББ "Лесі Українки 38", яким було б вирішено питання щодо передачі ФОП Козловій Л. Б. окремих функцій управління багатоквартирним будинком шляхом укладення спірного договору, не надано;

- позивач як особа, яка є власником житлового приміщення та співвласником багатоквартирного будинку, в якому створене ОСББ "Лесі Українки 38", хоча і не є стороною договору, але має право оскаржити укладений між суб'єктами господарювання (ОСББ та ФОП) спірний договір, оскільки укладення такого договору без рішення загальних зборів ОСББ порушує право позивача на управління будинком.

ОСББ "Лесі Українки 38" та ФОП Козлова Л. Б. посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від
24.02.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від
03.07.2020 у справі 906/1308/19, ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Доводи касаційної скарги ОСББ "Лесі Українки 38":

- суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме - статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини 1 статті 13 та частини 3 статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що призвело до порушення принципів договірного права та прав скаржника на свободу договору, вільний вибір контрагента, а також в цілому до ухвалення незаконного та такого, що не ґрунтуються на обставинах справах, судового рішення. Також скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення статей 1, 8, 9, 10, 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", оскільки спірні правовідносини підпадають під дію виключно Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Статуту відповідача-1;

- суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку, що укладений договір між відповідачами за своїм змістом є договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, так як даний договір, у розумінні скаржника, є складним договором, у якому поєднані договір підряду і договір надання послуг.

Доводи касаційної скарги ФОП Козлової Л. Б. :

- суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме - статті 179 ГК України, частини 1 статті 13 та частини 3 статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Також скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення статей 1, 8, 9, 10, 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", оскільки спірні правовідносини підпадають під дію виключно Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Статуту відповідача-1.

Ухвалами Верховного Суду від 14.09.2020 відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами ОСББ "Лесі Українки 38" та ФОП Козлової Л. Б. та спільний розгляд яких призначено на 08.10.2020.

Перевіривши матеріали справи, вивчивши матеріали касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що є необхідність у передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Зазначений висновок базується на таких аргументах.

ОСОБА_1, як співвласник багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ "Лесі Українки 38" звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору, укладеного між ОСББ "Лесі Українки 38" та ФОП Козлової Л. Б.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення про передачу будинку на обслуговування ФОП Козловій Л. Б. загальні збори ОСББ "Лесі Українки 38" не приймали, з умовами спірного договору мешканців будинку не ознайомлено, якість надання послуг погіршилась, вартість послуг безпідставно завищено, що порушує права позивача та мешканців будинку як споживачів послуг обслуговування будинку, які мали надаватися за спірним договором.

Отже, предметом позовних вимог є визнання недійсним договору, укладеного між суб'єктами господарювання за позовом фізичної особи, яка не є стороною за договором. Суб'єктами за даним спором є позивач - фізична особа, та відповідачі -юридична особа та фізична особа-підприємець.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається низка процесуальних питань, як-то: юрисдикційна належність, питання належного способу захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Обрання позивачем певного способу захисту свого права не є підставою для зміни предметної юрисдикції справи.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину статей 3, 15, 16 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Частина 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з вимогами частини 1 статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Визначальною ознакою справи господарській юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відзначає, що

відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі-Закон № 2866-III) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з ~law40~ ОСББ створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. ОСББ є юридичною особою, що створюється відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Отже, вище~law41~ визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно з частиною 3 статті 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною 1 статті 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 55 ГК України господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ЦК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

З огляду на наведені положення статті 167, 55 ГК України корпоративні права характеризуються такими ознаками: 1) особа має частку у статутному капіталі господарської організації; 2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією, 3) має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.

У статті 385 ЦК України зазначено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 у справі № 925/1321/16, з огляду на положення статей 55, 167 ГК України, зазначив, що співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносини між співвласниками багатоквартирного будинку та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку не є корпоративними, та дійшов висновку, що спір у справі № 925/1321/16 між фізичними особами - співвласниками багатоквартирного будинку та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку не є корпоративним та враховуючи положення статті 20 ГПК України, не відноситься до юрисдикції господарських судів.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду, в постанові від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, зазначила, що правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов'язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини 1 статті 20 ГПК України), а тому такі спори повинні розглядатись за правилами господарського судочинства.

Тобто, спір між співвласником нерухомого майна - членом ОСББ та самим ОСББ, створення якого оскаржується, є подібним до корпоративного спору, а відтак спір за позовом співвласника нерухомого майна у якому діє ОСББ щодо оскарження створення такого ОСББ розглядається за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 501/1571/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №473/2005/19, зроблено висновок про те, що спір між співвласником нерухомого майна - членом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та самим Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, є подібним до корпоративного спору.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначено, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Отже, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку (що спір між співвласником нерухомого майна - членом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та самим Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку не відноситься до юрисдикції господарських судів) викладеного в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №925/1321/16.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №473/2005/19, дійшла висновку, що спір за позовом фізичної особи, яка не є членом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), не є співвласником майна членів ОСББ, не є власником чи користувачем нерухомого майна у будинку, у якому діє ОСББ, щодо визнання недійсним рішення установчих зборів про створення такого ОСББ і скасування державної реєстрації підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду визначає, що спір про скасування державної реєстрації юридичної особи та/чи оскарження створення/припинення юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права й обов'язки). Цей спір не є спором, що виникає у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності цієї юридичної особи, а є спором про абстрактну/ймовірну можливість брати участь у конкретних правовідносинах щодо створення/припинення юридичної особи.

Верховний Суд також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від
05.02.2019 у справі №127/15798/19 за позовом ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності голови об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стельмаха 47 Вінниця" Гулюк Н. О. щодо ненадання обґрунтованої відповіді (відмови) на заяву щодо ремонту спільного майна будинку та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо надання обґрунтованої відповіді на подану заяву відповідно до закону України, дійшла висновку, що ані ОСББ, ані його голова не виконують жодних владних управлінських функцій, а тому у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, не є суб'єктами владних повноважень. Отже, ураховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Також, 11.06.2020 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду розглянув спір у справі №760/2064/17-ц між співвласником багатоквартирного будинку та головою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку про визнання договору про абонентське юридичне обслуговування недійсним та відшкодування збитків та врахувавши правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №127/15798/19, а також суб'єктний склад спірних правовідносин та їх зміст, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також 14.07.2020 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду розглянув у порядку цивільного судочинства спір у справі № 466/8748/16-ц між співвласником багатоквартирного будинку та головою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку щодо неправомірного включення до кошторису ОСББ додаткових послуг таких як заробітна плата сторожа, спецодяг та правова допомога, які не передбачені законодавством на утримання будинку та прибудинкової території.

Водночас, вказана справа розглядається за позовом фізичної особи - співвласника нерухомого майна у багатоквартирному будинку, де створено ОСББ, до цього ОСББ про визнання недійсним договору укладеного між ОСББ і суб'єктом господарювання, саме в порядку господарського судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з огляду на частини 3 та 5 статті 302 ГПК України вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові 11.06.2020 у справі №760/2064/17, у постанові від 14.07.2020 у справі № 466/8748/16-ц, враховуючи при цьому, що фактичні обставини справи №760/2064/17 різняться з обставинами, що були встановлені у цій справі, позаяк така відмінність в першу чергу обумовлена різними підставами позову, та зі справою № 466/8748/16-ц (підставою та предметом позову), однак ураховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин висновок про юрисдикційну належність, та однакове розуміння правильності визначення розмежування судової юрисдикції сприятиме розумній передбачуваності судових рішень, забезпечить реалізацію на практиці принципу правової визначеності, як для позивачів так і для судів та єдиному підходу у вирішенні правової проблеми визначення предметної юрисдикції у спорах між фізичними особами - співвласниками багатоквартирного будинку та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку щодо діяльності ОСББ, зокрема під час укладення, розірвання, визнання недійсними договорів, укладених ОСББ з іншими особами.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Враховуючи наведене справа №906/1308/19 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу №906/1308/19 разом з касаційними скаргами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лесі Українки 38" та фізичної особи-підприємця Козлової Лариси Борисівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.02.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2020 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос