Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.05.2018 року у справі №906/627/17

УХВАЛА

05 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/627/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Корпорації "ТАСКО" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 (головуючий суддя Олексюк Г.Є., судді Маціщук А.В., Гудак А.В.) у справі № 906/627/17

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир

до Корпорації "ТАСКО"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Військової частини А-1979,2) Центрального територіального управління внутрішнього аудиту

про зобов'язання усунення перешкод у користуванні майном шляхом вивільнення будівлі майстерні № 8 та прилеглої території

ВСТАНОВИВ:

05.04.2018 через Рівненський апеляційний господарський суд Корпорація "ТАСКО" подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі № 906/627/17, що підтверджується штампом поштового відділення на поштовому конверті.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Водночас, 30.09.2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401).

Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону № 1401) представництво відповідно до статтями 60, 234, 290, 292, 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Отже, з 01.01.2017 представництво Корпорації "ТАСКО" у Верховному Суді, як суді касаційної інстанції, у провадженнях, розпочатих після 30.09.2016, має здійснюватися адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24 липня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

Касаційну скаргу заявника підписано ОСОБА_4, як представником відповідача у справі.

До матеріалів касаційної скарги додано копію довіреності від 09.08.2017, виданої Корпорацією "ТАСКО", на громадянина ОСОБА_4. Також, в матеріалах касаційної скарги наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4

За вимогами частини 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 Господарського процесуального кодексу України допустимим доказом повноважень адвоката, як особи, що підписала касаційну скаргу, є виключно довіреність або ордер.

За відсутності ордера, довіреність повинна містити інформацію, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину.

Зі змісту доданої до матеріалів касаційної скарги довіреності від 09.08.2017 не вбачається, що повноваження з представництва скаржником надано саме адвокату ОСОБА_4, тобто довіреність сама по собі не є доказом, який підтверджує повноваження адвоката ОСОБА_4, а також не свідчить про те, що у відносинах з довірителем (скаржником) ОСОБА_4, як представник за довіреністю, виступає у статусі адвоката.

Отже, до касаційної скарги не додано доказів стосовно того, що ОСОБА_4 уповноважений за довіреністю представляти інтереси скаржника як адвокат. Також, з доданої довіреності від 09.08.2017 не вбачається укладення договору про надання правової допомоги між Корпорацією "ТАСКО" та адвокатом ОСОБА_4

Долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не усуває зазначеного недоліку, оскільки за змістом частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України слід дійти висновку, що саме довіреність повинна давати вичерпну інформацію про надання повноважень на представництво саме адвокату, а не громадянину.

Приписами пункту 1 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Разом з тим, за змістом пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зміст касаційної скарги Корпорації "ТАСКО" зводиться до викладення обставин справи та їх недоведеності, оцінки доказів та їх дослідження судом апеляційної інстанції.

Скаржник фактично спонукає суд касаційної інстанції до оцінки доказів та їх додаткової перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо належного обґрунтування вимог скарги, то Суд зазначає, що процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок вказати про порушення або неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, які саме норми порушено чи застосовано неправильно, і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Всупереч наведеному, вимоги вказаної норми процесуального закону скаржником дотримано не було.

За таких обставин, враховуючи, що касаційна скарга зводиться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а також викладення обставин справи та їх недоведеності без належного обґрунтування порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, така скарга не може бути прийнята до розгляду.

За змістом пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи наведене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі пунктів 1, 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 60, 234, 290, 292, 300 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Корпорації "ТАСКО" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі № 906/627/17 не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з доданими до скарги матеріалами, в тому числі оригінал квитанції № 75 від 05.04.2018 на суму 3200,00
грн., іншим учасникам справи копію ухвали.

3. Касаційну скаргу залучити до матеріалів справи № 906/627/17, копію направити - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.