Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.08.2021 року у справі №916/290/20

УХВАЛА

04 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/290/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Уркевича В. Ю.,

розглянувши матеріали касаційних скарг Міністерства охорони здоров'я України та Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П.

Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2021

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерім Сервіс"

до Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Міністерства охорони здоров'я України;

2) Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації;

3) Фонду державного майна України,

про зобов'язання продовжити дію договору,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2021 і 12.07.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Міністерство охорони здоров'я України та Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2021.

За наслідками перевірки матеріалів поданих касаційних скарг, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК - України) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від
23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в ГПК , що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з вищенаведеним рішенням, Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 року апеляційну скаргу Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я залишено без руху з тих підстав, що скаржником не було зазначено поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з наданням доказів, що їх підтверджують, а також не подано доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі, запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, надати суду протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали заяву із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також докази сплати судового збору.

У межах встановленого судом апеляційної інстанції строку Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України надав до апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано квитанцію №ПН2127 від 16.06.2021 про сплату 3 153,00 грн судового збору за подання вказаної апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на оскарження в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду іншими підставами, Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України повторно зазначає про те, що відповідно до наказу директора Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України №61-В від
15.10.2020 "Про відпустки" ОСОБА_3 як лікарю-терапевту за внутрішнім сумісництвом та як директору вказаного закладу надано відпустку з 28.10.2020 по
18.11.2020, при цьому на період відпустки останнього з 28.10.2020 по 18.11.2020 виконання обов'язків директора покладено на медичного директора ОСОБА_1.; наприкінці відпустки ОСОБА_3 захворів, у зв'язку з чим з 19.11.2020 перебував на лікарняному, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер; Міністерство охорони здоров'я України наказом №59-о від 30.11.2020 припинило роботу ОСОБА_3 на посаді директора Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України з 25.11.2020 у зв'язку зі смертю, а наказом №58-о від 30.11.2020 поклало виконання обов'язків директора відповідача з 25.11.2020 до призначення нового директора даного закладу у встановленому законодавством порядку на ОСОБА_1; наказом т. в. о директора Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_1. №01-01/102-Адм від 30.11.2020 для останньої було впроваджено дистанційний режим роботи з 30.11.2020; у подальшому відповідно до витягу з наказу Міністерства охорони здоров'я України №6-о від
16.02.2021 про призначення ОСОБА_2 директором Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" з
16.02.2021 медичному директору відповідача ОСОБА_1 було доручено передати новому директору ОСОБА_2 справи Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова"; про стан справ закладу ОСОБА_2 дізнавалася частково та поступово, оскільки після смерті попереднього директора всі справи належним чином їй не передавалися.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П.

Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020.

Ухвала мотивована тим, що жодної переконливої причини неможливості подання апеляційної скарги виконуючим обов'язки директора Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" ОСОБА_1 у період до призначення нового директора відповідача (тобто до 16.02.2021), як і причин неподання останньої директором ОСОБА_2. у період з 16.02.2021 до
31.05.2021 скаржником не наведено; твердження скаржника про те, що ОСОБА_1 з
30.11.2020 працювала у дистанційному режимі до уваги судом апеляційної інстанції не прийнято, оскільки апелянтом жодним чином не конкретизовано, яким чином здійснення повноважним керівником відповідача своїх трудових обов'язків дистанційно унеможливило своєчасне подання апеляційної скарги; доводи апелянта про не проведення належної процедури передачі справ та документації Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України спочатку ОСОБА_1, а в подальшому і ОСОБА_2 апеляційним господарським судом також не прийнято до уваги, оскільки зміна керівника юридичної особи та труднощі в організації своєчасного виконання її працівниками своїх професійних обов'язків, зокрема, щодо належної передачі документації та справ такої юридичної особи, є виключно проблемою внутрішньої організації роботи даного закладу, а тому зазначені скаржником підстави не є тими обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в найкоротший строк, тим більше, що Міністерство охорони здоров'я України доручило посадовим особам відповідача здійснити відповідну передачу справ своїм наказом, який був прийнятий ще 16.02.2021.

У поданих касаційних скаргах скаржники вважають, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 незаконною та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За умовами пункту 1 частини 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно цієї норми суд апеляційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), № 3236/03,03.04.2008, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.

Як установлено судом апеляційної інстанції, рішення Господарського суду Одеської області ухвалено 30.10.2020, а повний текст складено та підписано 09.11.2020, отже кінцевим строком для подання апеляційної скарги є 30.11.2020, проте Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П.

Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України звернувся з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження -
01.06.2021.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку.

Водночас право на поновлення строку оскарження реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку і які однак скаржником не обґрунтовано.

Таким чином, законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним із елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Ураховуючи, що суд може визнати поважними причинами пропуску процесуального строку лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, апеляційний господарський суд визнав зазначені Державним закладом "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку не поважними.

Відповідно до частини 4 статті 260 ГПК України, якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому частини 4 статті 260 ГПК України.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Доводи скаржників, викладені у касаційних скаргах, не спростовують правильності висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали суду.

Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ у справах "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Міністерства охорони здоров'я України та Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 916/290/20 на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до положень частини 6 статті 293 ГПК України, копії касаційних скарг залишаються в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/290/20 за касаційними скаргами Міністерства охорони здоров'я України та Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2021.

2. Копію цієї ухвали та касаційні скарги разом з доданими до скарг матеріалами направити заявнику, копію ухвали - іншим учасника справи.

3. Копію касаційних скарг залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

В. Ю. Уркевич