Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.08.2021 року у справі №914/2773/20

УХВАЛА

03 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/2773/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л. В. - головуючий, судді - Кібенко О. Р., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області

на рішення Господарського суду Львівської області

(суддя -Гоменюк З. П. )

від 22.02.2021,

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Кордюк Г. Т., судді - Кравчук Н. М., Скрипчук О. С. )

від 22.06.2021,

у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" в особі філії "Львівський проектний інститут"

до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області

про стягнення 118 050,41 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" в особі філії "Львівський проектний інститут" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області 118 050,41
грн, з яких: 106 732,80 грн - основний борг; 9 428,14 грн - пеня; 108,65 грн - інфляційні втрати; 1 780,82 грн - 3% річних. Позовні вимоги були обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором на виконання проектних і вишукувальних робіт №23/19 від 18.09.2019 щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.02.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №914/2773/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" в особі філії "Львівський проектний інститут" 106 732,80 грн основного боргу, 8

019,54 грн пені, 1 775,96 грн 3% річних, 108,65 грн інфляційних нарахувань та 2
076,83 грн судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

12.07.2021 Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №914/2773/20, в якій просив вказані рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є стягнення 118 050,41 грн, що значно менше, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (227 000,00 грн), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 914/2773/20 є малозначною. При цьому, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про наявність підстави для відкриття касаційного провадження, передбачених п. п. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

В обґрунтування вказаного, скаржник зазначає, що справа №914/2773/20 становить виняткове значення для останнього, оскільки арешт його рахунків призведе до фінансової неспроможності здійснювати ним господарську та адміністративну діяльність та в кінцевому результаті паралізує діяльність відповідача.

Проте, вказані доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є дже-релом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Верховний Суд, розглянувши доводи, викладені у касаційній скарзі не вбачає підстав передбачених пп. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а тому дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №914/2773/20, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №914/2773/20 за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на рішення Господарського суду Львівської області від
22.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від
22.06.2021.

2. Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на рішення Господарського суду Львівської області від
22.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від
22.06.2021 у справі №914/2773/20 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Кібенко

І. Кондратова