УХВАЛА

26 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3727/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайбункер" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
01.11.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2017 у справі

за позовом Заступника військового прокурора Білгород - Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини 1485 до 1) Ізмаїльської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайбункер", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: 1) Кабінет Міністрів України, 2) Відділ Держгеокадастру в м. Ізмаїл Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_4,2) ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди та витребування земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача 1 - Демченко О.В., дов. №14/57 від 24.01.2018,

від позивача 2 - Калашніков В.Ю., дов. №14/б/н від 19.03.2018,

від відповідача 1 - не з'явилися,

від відповідача 2 - Купріянчук А.П., дов. б/н від 19.01.2018,

від Кабінету Міністрів України - не з'явилися,

від Відділу Держгеокадастру в м. Ізмаїл Одеської області - не з'явилися,

від ОСОБА_4 - не з'явилися,

від ОСОБА_5 - не з'явилися,

від Генеральної прокуратури України - Яговдін С.М., посв. №029909,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайбункер" (далі - ТОВ "Дунайбункер") звернулось із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2017.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 справа передана на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є.В.- головуючий, Мачульський Г.М., Кушнір І.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2018 було прийнято касаційну скаргу ТОВ "Дунайбункер" до провадження та призначено до розгляду на 12.04.2018.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 була оголошена перерва на 19.04.2018.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 була оголошена перерва на 26.04.2018.

Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини 1485 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.11.2004, площею 2,3881 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладеного Ізмаїльською міською радою з ТОВ "Дунайбункер"; витребування у ТОВ "Дунайбункер" на користь держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, зі складанням акту прийому-передачі, земельної ділянки, площею 2,3881 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.05.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017 рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому у постанові зазначено, що господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним Договору оренди землі з тих підстав, що міською радою з перевищенням своїх повноважень передано в оренду землі оборони за адресою: АДРЕСА_1, не дослідили правового титулу переданої земельної ділянки за оспорюваним договором, чи перебувала відповідна земельна ділянка у користуванні військової частини, а в подальшому передана Адміністрації Державної прикордонної служби України, не встановлено дійсного власника такої земельної ділянки на момент укладення оспорюваного правочину, її цільове призначення, вид використання, площу, тобто, судами не здійснено правової ідентифікації земельної ділянки щодо якої прийнято рішення у даній справі.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду Одеської області від
13.09.2017 позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що передана Ізмаїльською міською радою в оренду земельна ділянка відноситься до земель оборони, право розпорядження якими належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а тому прийняття рішення про передачу в оренду земель державної власності, які перебувають у постійному користуванні Адміністрації Державної прикордонної служби України та укладення на підставі цього рішення Договору оренди здійснено Ізмаїльською міською радою з перевищенням повноважень, що є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.

Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від
01.11.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Аналізуючи обставини справи та положення законодавства, що регулюють відповідні правовідносини, Верховний Суд зазначає про те, що спірна земельна ділянка, як встановлено судами попередніх інстанцій, знаходиться у постійному користуванні Адміністрації Державної прикордонної служби України. Поряд з цим виходячи з положень статті 116 Конституції України, Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, які знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони України, власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який розпоряджається ними. Таким чином, існує виключна правова проблема, яка потребує вирішення щодо неоднозначного застосування та трактування норм права у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками, які мають статус земель оборони, зокрема, у разі встановлення обставин неправомірного набуття іншими особами такої земельної ділянки та визначення особи, на користь якої повинна витребовуватись спірна земельна ділянка.

Поряд з цим потребує вирішення питання щодо переходу права на земельну ділянку у зв'язку з набуттям іншими особами права власності на частину будівель військового майна в контексті положень статті 120 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України та відповідно визначення розміру таких земельних ділянок.

З урахуванням обставин справи, норм чинного законодавства, що регулюють відповідні правовідносини, виникла виключна правова проблема, яка потребує вирішення щодо усунення неоднозначного застосування та трактування норм права у правовідносинах щодо визначення правового статусу та використання земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони.

Відтак, має місце обставини, які вказують на існування правової проблеми у застосуванні положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України

У колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на відміну від Великої Палати Верховного Суду відсутні процесуальні можливості формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики.

За змістом частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Положеннями частин 1, 3, 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частин 1, 3, 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частин 1, 3, 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене та з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Передати справу № 916/3727/15 разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайбункер" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
01.11.2017 у даній справі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір