УХВАЛА

22 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/2996/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ASSTRA Forwarding AG (Асстра Форвардінг АГ)

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 (колегія суддів: Поліщук Л. В. - головуючий, Будішевська Л. О., Таран С. В. ) і рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2020 (суддя Щавинська Ю.

М. ) у справі

за позовом ASSTRA Forwarding AG (Асстра Форвардінг АГ)

до Приватного акціонерного товариства "Іллічівськзовніштранс"

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи

1.1. У жовтні 2019 року ASSTRA Forwarding AG (Асстра Форвардінг АГ) (далі - Асстра Форвардінг АГ) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Іллічіськзовніштранс" (далі - ПрАТ "Іллічіськзавніштранс"), в якій просило суд зобов'язати відповідача повернути позивачу контейнер № OOLU6151254, а також відшкодувати судові витрати.

1.2. Позовні вимоги аргументовані тим, що Асстра Форвардінг АГ стало власником трьох рефрижераторних контейнерів, а саме № OOLU6151254, № OOLU6484487, № OOLU6186820 (далі - контейнери), які використовувалися для перевезення вантажів.

Асстра Форвардінг АГ зазначало, що контейнери без згоди позивача та без його волі зникли і ним вживалися заходи щодо розшуку контейнерів. Позивач зазначав, що на запит адвоката ТОВ "Бруклін-Київ Порт", яке є контейнерним терміналом на території Одеського МТП, повідомило, що отримувачем контейнерів був ПрАТ "Іллічіськзавніштранс ". Окрім того, ТОВ "Коско Шиппінг Лайнз (Україна) Ко, ЛТД" на адвокатський запит повідомило, що контейнери згідно з нарядом № 350/230 від
15.08.2018 були видані відповідачу. З посиланням на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України позивач зазначав про належність контейнерів Асстра Форвардінг АГ та набуття відповідачем без достатньої правової підстави належного йому на праві власності майна. Оскільки відповідач не повернув контейнери на вимогу позивача, Асстра Форвардінг АГ звернулося за захистом своїх прав до суду.

1.3. Асстра Форвардінг АГ 09.12.2019 подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою просило суд зобов'язати відповідача повернути позивачу рефрижераторні контейнери № OOLU6151254, № OOLU6484487, № OOLU6186820.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2020, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від
11.08.2020, у задоволенні позову Асстра Форвардінг АГ відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не підтвердив право власності на контейнери та наявність витребуваних контейнерів у відповідача. Тому відповідно до вимог статей 387, 1212 Цивільного кодексу України позивач не довів обставин, які підлягають доведенню.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 та рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2020, ASSTRA Forwarding AG (Асстра Форвардінг АГ) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ASSTRA Forwarding AG (Асстра Форвардінг АГ) в повному обсязі; стягнути з відповідача витрати в сумі сплаченого судового збору.

3.2. Скаржник в касаційній скарзі зазначає про порушення судами норм матеріального та процесуального права (статей 388, 1212 Цивільного кодексу України, статті 56 Господарського процесуального кодексу України) та про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень Конвенції Організації Об'єднаних Націй "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів" від 11.04.1980 (далі - Конвенція), до якої приєдналася Україна 23.08.1989.

Скаржник вважає, що він довів право власності на контейнери, оскільки чинним міжнародним законодавством встановлено, що письмова форма договору купівлі-продажу не є обов'язковою (допускається вчинення фактичних дій, як то оплата за контейнери), і покупець не повинен підтверджувати у суді право власності продавця на товар, який у нього придбано.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Іллічіськзовніштранс" просить у задоволенні касаційної скарги Асстра Форвардінг АГ на постанову Південно-західний апеляційного господарського суду від 11.08.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2020 відмовити в повному обсязі.

Доводи ПрАТ "Іллічіськзовніштранс" мотивовані тим, що суди правильно установили, що у позивача відсутні підстави витребовувати у відповідача контейнери. Крім того, відповідач зазначив, що він не є набувачем контейнерів, оскільки не володів, не користувався та не розпоряджався спірним майном.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Суд першої інстанції, установлюючи обставини щодо права власності позивача на контейнери, зазначив, що, за твердженням позивача, на праві приватної власності йому належать рефрижераторні контейнери № OOLU6151254, №, №.

4.2. На підтвердження набуття права власності на контейнери позивач надав суду лист ТОВ "Юніфеедер" від 17.09.2018; довідку Асстра Форвардінг АГ про балансову вартість контейнерів; виписку по банківському рахунку ТОВ "Юніфеедер" та виписку з банківського рахунку Асстра Форвардінг АГ.

ТОВ "Юніфеедер" у листі підтвердило, що право власності на контейнери станом на
28.03.2018 було передано Асстра Форвардінг АГ після повної оплати узгодженої суми покупки.

4.3. Зі змісту наданого позивачем коносаменту COEU 9001342870 від 25.07.2018 із перекладом суди установили, що контейнери надійшли до порту Одеса з порту Гамбург, перевізником порожніх контейнерів, які були завантажені на борт перевізника, є COSCO SHIPPING (Europe) GmbH (КОСКО ШИППІНГ ЛАЙНЗ (Європа) ГМБХ, Німеччина), вантажовідправником є "GPS Logistics GmbH", Гамбург, Німеччина, вантажоодержувачем - "Midwest Group LLP" (Единбург, Шотландія, Великобританія), особу, яку слід повідомити - ПрАТ "Іллічівськзовніштранс".

4.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ "Коско Шиппінг Лайнз (Україна) Ко., Лтд" (м. Одеса), яке є агентом контейнерного перевізника COSCO SHIPPING (Europe) GmbH (КОСКО ШИППІНГ ЛАЙНЗ (Європа) ГМБХ, Німеччина), на адвокатський запит позивача повідомило, що контейнери згідно з нарядом № 350/230 від
15.08.2018 були видані відповідачу.

15.08.2018 на адресу ПрАТ "Іллічівськзовніштранс" надійшли контейнери.

Згідно з листом-розпорядженням "Midwest Group LLP" № 08/18 від 18.08.2018, отримувачем зазначених контейнерів є GPS Logistics GmbH.

Відповідно до листа-розпорядження GPS Logistics GmbH № 35 від 18.08.2018 зазначені контейнери 20.08.2018 були відвантажені ПрАТ "Іллічівськзовніштранс" на автомобілі ITE579/052FC, SVAО021/SV040RA, KAО949/L696WW.

На підставі наведеного суди дійшли висновку, що з 20.08.2018 контейнери залишили територію ПрАТ "Іллічівськзовніштранс" і їх місцезнаходження необхідно запитувати у вантажоотримувача.

4.5. Спір виник у зв'язку із наявністю/відсутністю підстав для витребування контейнерів у відповідача.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Асстра Форвардінг АГ підлягає закриттю з огляду на таке.

5.2. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права (статей 388, 1212 Цивільного кодексу України, статті 56 Господарського процесуального кодексу України), а також відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування положень Конвенції Організації Об'єднаних Націй "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів" від 11.04.1980 (далі - Конвенція), до якої приєдналася Україна 23.08.1989 (щодо підтвердження виникнення у покупця після проведення розрахунків за товар права власності на цей товар).

5.3. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

5.4. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачу контейнери.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право вимоги майна у особи, яка набула його безпідставно, належить саме власнику такого майна за умови наявності у зобов'язаної особи такого майна.

5.5. Суди попередніх інстанцій установили, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами право власності на контейнери на момент звернення з позовом до суду. Суди зазначили, що надані позивачем виписки по рахунках, лист ТОВ "Юніфеедер" не є правовстановлюючими документами, а у коносаменті, який надав позивач, зазначено, що контейнери належать вантажовідправнику - "Джи-Пі-Ес Лоджистик ГМБХ" (GPS Logistics GmbH). Суди також установили, що відповідач відвантажив контейнери 20.08.2018 і їх місцезнаходження необхідно запитувати у вантажотримувача за коносаментом, тобто на момент звернення із позовною заявою наявність контейнерів у відповідача не підтверджена. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не надав жодних доказів і пояснень стосовно того, яким чином контейнери, які належать позивачеві (за твердженням останнього), відправлялися за договором морського перевезення "Джи-Пі-Ес Лоджистик ГМБХ" (GPS Logistics GmbH).

Враховуючи предмет позову, а також положення статей 1212, 387 Цивільного кодексу України, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено обставин, що підлягають встановленню.

5.6. Скаржник зазначає про необхідність викладення висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 11,53 Конвенції (щодо підтвердження виникнення у покупця після проведення розрахунків за товар права власності на цей товар).

Відповідно до частини 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина 1 статті 206 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 206 Цивільного кодексу України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Згідно з Конвенцією не вимагається, щоб договір купівлі-продажу укладався чи підтверджувався в письмовій формі або підпорядковувався іншій вимозі щодо форми.

Він може доводитися будь-якими засобами, включаючи свідчення (стаття 11).

Відповідно до статті 4 Конвенції ця Конвенція регулює тільки укладення договорів купівлі-продажу та ті права й зобов'язання продавця і покупця, які

випливають з такого договору. Зокрема, оскільки інше безпосередньо

не передбачено Конвенцією, вона не стосується: дійсності самого договору, чи яких-небудь його положень, чи будь-якого звичаю; наслідків, які може мати договір щодо права власності на проданий товар.

Таким чином, положеннями Конвенції врегульовано лише порядок укладення міжнародних договорів купівлі-продажу, проте прямо зазначено, що вона не врегульовує наслідки за таким правочином, зокрема щодо права власності на проданий товар.

Суди під час вирішення спору не застосовували положення Конвенції з огляду на предмет спору та встановлені обставини справи. Оскільки положення Конвенції не стосуються наслідків, які може мати договір купівлі-продажу щодо права власності на проданий товар, доводи скаржника про наявність передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для подання касаційної скарги колегія суддів визнає необґрунтованими.

5.7. Аргументи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 388 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, які можуть застосовуватися при витребуванні майна від добросовісного набувача, не можуть бути враховані Судом, оскільки невірне посилання на норму матеріального права не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення.

5.8. Доводи скаржника про те, що у судових засіданнях першої та апеляційної інстанції брав участь працівник відповідача Солдатов Сергій Євгенович за довіреністю, виданою ПрАТ "Іллічівськзовніштранс", не можуть бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як і не є підставою для скасування судових рішень згідно зі статтею 310 Господарського процесуального кодексу України.

5.9. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.10. Зважаючи на те, що наведені скаржниками підстави касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримали підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Асстра Форвардінг АГ у справі № 916/2996/19 у справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ASSTRA Forwarding AG (Асстра Форвардінг АГ) на постанову Південно-західний апеляційного господарського суду від 11.08.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2020 у справі № 916/2996/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв