Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.04.2021 року у справі №520/16435/2020

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 520/16435/2020

адміністративне провадження № К/9901/12268/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Н. В. Коваленко,

суддів: Я. О. Берназюка, І. В. Желєзного

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:

- визнати рішення, дії чи бездіяльність відповідача щодо невиплати недоотриманої нею пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 19 жовтня 2017 року протиправними та дискримінаційними;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити певні дії - виплатити недоотриману пенсію за період 07 жовтня 2009 року по 19 жовтня 2017 року, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року визнано неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1. Касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення недоліків касаційної скарги з дня отримання копії ухвали шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням інших підстав пропуску строку на касаційне оскарження та наданням доказів на їх підтвердження.

На виконання вимоги ухвали Верховного Суду від 26 квітня 2021 року від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції проголошена за відсутності позивача та її представників, виявлена представниками позивача 03 березня 2021 року в системі Єдиний державний реєстр судових рішень. Засобами поштового зв'язку "Укрпошта" оскаржувана ухвала в друкованому вигляді ані позивачу, ані її представникам станом на день подання касаційної скарги не надходила.

Також скаржник зазначає, що її представникам не відомо та вони не несуть відповідальності за те, як направляється пошта працівниками суду апеляційної інстанції, в них відсутні відомості стосовно того чи відправляв суд апеляційної інстанції постанову в паперовій формі.

Вирішуючи питання щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини 1 , 2 , 3 та 5 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Частиною шостою цієї ж статті визначено, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що належним доказом, який би підтверджував дату отримання судового рішення є: повідомлення отримане судом про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу скаржника, якщо таке рішення направлялось електронною поштою або поштове повідомлення із відміткою про його отримання, відмову в отриманні копії судового рішення або відсутність особи за адресою місцезнаходження, якщо судове рішення направлялось скаржнику поштою.

У відповідності до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Натомість зазначені скаржником у касаційній скарзі обставини не свідчать про ненаправлення їй судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення, оскільки обов'язок такого направлення/вручення встановлено процесуальним законом (стаття 251 Кодексу адміністративного судочинства України), а скаржником не надано належних та достатніх доказів свого твердження, якими, на переконання касаційного суду можуть бути, зокрема, письмові відповіді (довідки) суду, у провадженні або на зберіганні в якого знаходиться справа, про наявність/відсутність в матеріалах справи супровідного листа про направлення відповідного судового рішення, повідомлення про доставлення судового рішення на офіційну електронну адресу особи, повідомлення про вручення/невручення поштового відправлення з таким рішенням, розписок про отримання судового рішення; копією опису документів, що містяться в матеріалах справи, тощо.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Натомість скаржником не наведено переконливих та достатніх обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження підстав пропуску такого строку поважними.

Частиною 3 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених Частиною 3 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на те, що колегією суддів визнано неповажними наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити дії.

3. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя І. В. Желєзний