Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.02.2019 року у справі №826/5459/18

УХВАЛА

27 березня 2019 року

Київ

справа №826/5459/18

адміністративне провадження №К/9901/7652/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №826/5459/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

УСТАНОВИЛ:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у м.

Києві, в якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу, відповідно до якої станом на 16.03.2018 у позивача обліковується борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у сумі 12550,04 гривень, у тому числі: основний платіж - 8863,67 гривень, штрафні санкції - 2895,92 гривень, пеня - 790,45 гривень; з військового збору у сумі 4112,52 гривень, в тому числі: основний платіж - 2659,10 гривень, штрафні санкції - 664,78 гривень, пеня - 788,64 гривень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018 позов задоволено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку є неповажними.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням апеляційного суду відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (зареєстрована в автоматизованій системі діловодства
19.03.2019), в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, позаяк вказані ним причини пропуску строку апеляційного оскарження, на думку податкового орану, є поважними, оскільки пов'язані з відсутністю можливості своєчасного виконання вимог процесуального закону і суду стосовно форми та змісту апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору з огляду на відсутність належного фінансування видатків бюджету, призначених для цієї мети, а також зупинення органом Державної казначейської служби операцій з бюджетними коштами за всім рахунками. Також Головне управління ДФС у м. Києві просить врахувати і те, що наразі, у рамках проведення реформування Державної фіскальної служби України, здійснюється процес реорганізації її територіальних органів, у зв'язку з чим відбувається передача відповідачу функцій щодо супроводження великої кількості судових справ й це, в свою чергу збільшує тривалість часу, необхідного для опрацювання документів, підготовки та направлення, зокрема апеляційних скарг.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Рішення судом першої інстанції ухвалене за наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження 27.06.2018 й отримане відповідачем 09.07.2018.

08.08.2018 відповідач подав апеляційну скаргу яка, однак ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018 була залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України стосовно надання документа про сплату судового збору.

В подальшому, згідно з вимогами частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Указу Президента України від 29.12.2017 №455/2017 "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах", статті 29 КАС України, дана адміністративна справа передана на розгляд Шостого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2018 подана відповідачем апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала, у зв'язку неусуненням її недоліку в межах встановленого судом строку, який, до того ж продовжувався за клопотаннями податкового органу.

06.12.2018 Головне управління ДФС у м. Києві повторно звернулося до суду апеляційної інстанції й, водночас порушувало питання поновлення строку апеляційного оскарження, у якому, як на поважні підстави для цього, посилалося на відсутність належного фінансування видатків бюджету, призначених для сплати судового збору, що, як наслідок зумовило повернення попередньо поданої апеляційної скарги особі, яка її подала.

Втім суд апеляційної інстанції визнав неповажними вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження й відповідно до приписів частини 3 статті 298 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 залишив без руху апеляційну скаргу податкового органу, одночасно встановивши десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого останній мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.

У межах встановленого строку до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання податкового органу, в якому, втім не наведено інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, окрім тих, які вже зазначались при повторному поданні апеляційної скарги і були визнані судом неповажними, а тому відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Своєю чергою пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

Невиконання цих вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху й, у разі неусунення цього недоліку упродовж встановленого судом строку зумовлює її повернення (пункт 1 частини 4 статті 169, частина 2 статті 298 КАС України).

Процесуальний закон не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги, що виплаває з приписів частини 8 статті 169 КАС України.

У відповідності ж з положеннями частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене, фінансування суб'єктів владних повноважень має відбуватись своєчасно і в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді, при цьому останні не позбавлені можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету і мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.

Тому зупинення на рахунку відповідача фінансових операцій, зокрема в частині видатків, призначених на сплату судового збору і, як наслідок невиконання через це вимог закону і суду, процесуальних обов'язків, не може слугувати поважною підставою для поновлення строку апеляційного оскарження й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги, що, в свою чергу не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Більше того на виконання пункту дев'ятого розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від
03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45) затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (пункт перший цього Порядку).

Положеннями абзаців першого, другого та четвертого пункту 25 Порядку №845 (в редакції, з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №154, набрала чинності 16.03.2018) встановлено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку.

Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Таким чином починаючи з 16.03.2018 проведення безспірного списання коштів з рахунка боржника не є перешкодою для здійснення видатків бюджету, призначених для сплати судового збору.

Окрім цього пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Відтак держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

В контексті зазначеного не можуть визнаватись поважними підставами для поновлення строку апеляційного оскарження й посилання відповідача на тривалість процесу обробки, підготовки та надіслання документів (в тому числі апеляційних скарг) працівниками структурного підрозділу, який здійснює супроводження судових справ за участю податкового органу, у зв'язку з великою кількістю таких справ, оскільки питання, пов'язані з організацією претензійно - позовної роботи податкового органу, належать до безпосередньої компетенції його керівника, який, в силу наведених законодавчих приписів, повинен забезпечити неухильне, добросовісне і своєчасне виконання обов'язків, визначених КАС України, в усіх без виключення судових провадженнях, де очолюваний ним орган є учасником справи.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані неповажними.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №826/5459/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко