Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2021 року у справі №580/2440/20

УХВАЛА

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 580/2440/20

адміністративне провадження № К/9901/761/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року в справі №580/2440/20 за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо розгляду скарги від 26 грудня 2019 року про непритягнення до адміністративної відповідальності першого заступника сільського голови Білозірської сільської ради;

- зобов'язати поновити провадження за скаргою від 26 грудня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності секретаря Білозірської сільської ради;

- зобов'язати скласти протокол про адміністративне правопорушення стосовно першого заступника сільського голови Білозірської сільської ради;

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

07 січня 2021 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року в справі №580/2440/20.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник не погоджується із тим, що на запит на інформацію від 03 грудня 2020 року Білозірська сільська рада надала йому відповідь 18 грудня 2020 року, тобто поза межами установленого частиною 1 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" п'ятиденного терміну. Скаржник посилається на необґрунтований висновок судів попередніх інстанцій про те, що розпорядник інформації правомірно керувався терміном розгляду запиту, передбаченим Законом України "Про звернення громадян".

Уважає, що застосуванню підлягають норми Закону України "Про доступ до публічної інформації", за змістом частини першої статті 20 якого розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Посилається на те, що установлені судом обставини справи не відповідають фактичним обставинам та суперечать вимогам закону. На його переконання відповідачі допустили протиправну бездіяльність під час розгляду його скарги від 26 грудня 2020 року про надання розпорядником інформації несвоєчасної відповіді на запит на інформацію, за наслідком розгляду якої стосовно розпорядника інформації зобов'язані були скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Спірні правовідносини у справі №580/2440/20 пов'язані з розглядом Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в порядку вимог статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини", скарги ОСОБА_2 від 26 грудня 2019 року, в якій він просив у порядку вимог статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення притягнути до адміністративної відповідальності секретаря Білозірської сільської ради за порушення строку розгляду запиту на інформацію від 03 грудня 2019 року.

Отже, мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновком судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з викладеними у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

За такого правового регулювання та обставин справи відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року в справі №580/2440/20.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

За таких обставин питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень не вирішується.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року в справі №580/2440/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко