Історія справи

Ухвала ВП ВС від 10.09.2019 року у справі №9901/279/19
Ухвала КАС ВП від 28.05.2019 року у справі №9901/279/19

УХВАЛА

28 травня 2019 року

Київ

справа №9901/279/19

адміністративне провадження №П/9901/279/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М. В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи: Голова Верховної Ради України Парубій Андрій Володимирович, Верховна Рада України, про визнання протиправним та нечинним указу Президента України, -

встановив:

23 травня 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського В. О. (далі - відповідач), треті особи: Верховна Рада України, Голова Верховної Ради України Парубій А. В., у якому просили суд:

1) визнати протиправними (незаконними), такими, що не відповідають частині 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дії Президента України Зеленського В. О. щодо владного (обов'язкового до виконання на території України) вирішення Указом Президента України "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" № 303/2019 від 21 травня 2019 року (далі - Указ) спору між Президентом України і Верховною Радою України (Головою Верховної Ради України) стосовно дня (моменту) припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України восьмого скликання;

2) визнати протиправним (незаконним), таким, що не відповідає частині 1 статті 2 КАС України та нечинним вказаний Указ;

3) зобов'язати Президента України Зеленського В. О. відшкодувати державному бюджету України фактичні витрати з державного бюджету України на підготовку та проведення позачергових виборів до Верховної Ради України, здійснених на виконання Указу.

Позивачі в обґрунтування позову зазначили, що оскільки Указ набрав чинності 23 травня 2019 року і є обов'язковим до виконання на території України (частина 3 статті 106 Конституції України), Президент України своїми діями та зазначеним Указом грубо порушив положення частини 1 статті 2 КАС України та владно вирішив публічно-правовий спір з Верховною Радою України (Головою Верховної Ради України). Зокрема юридична позиція Верховної Ради України про день (момент) припинення діяльності коаліції депутатських фракцій 17 травня 2019 року є помилковою, такою що не ґрунтується на Конституції і законах України, а його (Президента України) юридична позиція про день (момент) припинення діяльності коаліції депутатських фракцій до 21 квітня 2019 року є правильною.

На додаток свого обґрунтування вони вказують на незаконність дострокового припинення Президентом України повноважень обраних народних депутатів України на повний конституційний строк, що є прямим порушенням їх конституційного права брати участь в управлінні державними справами та вільно обирати до органів державної влади (стаття 38 Конституції України).

Заявники вважають, що позачергові вибори Верховної Ради України будуть проведені на підставі незаконного указу та результати цих виборів будуть незаконними.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин є виключною компетенцією адміністративних судів.

Стосовно вимоги визнати протиправними (незаконними) дії Президента України Зеленського В. О. щодо владного (обов'язкового до виконання на території України) вирішення Указом публічно-правового спору між Верховною Радою України і Президентом України, які призвели до видання Указу про день (момент) припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України восьмого скликання, який на думку позивачів, належить до компетенції адміністративних судів, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір згідно з положенням пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у звязку із наданням або ненаданням такою стороно зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Конституційні повноваження Президента України щодо прийняття спірного Указу, здійснені на основі: частини 2 статті 77 Конституції України, яка визначає порядок призначення позачергових виборів до Верховної Ради України, частин 6 і 7 статті 83 Конституції України - порядок формування коаліції народних депутатів, пункту 1 частини 2 статті 90 Конституції України - порядок дострокового припинення повноважень Верховної Ради України, пунктів 7 і 8 частини 1 статті 106 Конституції України - призначення позачергових виборів до Верховної Ради України та припинення повноважень Верховної Ради України. Вказані конституційні повноваження Президента України, не належать до його владно-управлінських функцій. Правовий статус та конкретні повноваження Верховної Ради України і Президента України, які відповідають конституційним цілям і завданням їхньої діяльності є підтвердженням того, що вони як суб'єкти, можуть бути учасниками лише конституційних правовідносин.

Отже, конституційні правовідносини між Верховною Радою України і Президентом України, які виникли внаслідок видання спірного Указу, що призвів до спору, який має іншу, відмінну природу від визначеної в пункті 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правового спору, віднесено відповідно до статей 147, 150 Конституції України до юрисдикції Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України відповідно до частини 1 статті 147 Конституції України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 150 Конституції України та пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Автономної Республіки Крим.

У своєму рішенні від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 Конституційний Суд України зокрема зазначив, що Президент України, Верховна Рада України реалізують передбачені Конституцією України владні поноваження шляхом прийняття відповідних актів про призначення/обрання суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Такі акти глави держави та парламенту мають конституційно-правову природу. За змістом положень частини 2 статті 147, частини 1 статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зорема, перевірка на предмет відповідності Конституції України всіх без винятку правових актів Верховної Ради України і Президента України як за їх юридичним змістом, так і за дотриманням конституційної процедури їх розгляду, ухвалення та набрання ними чинності.

Отже, Конституційний Суд України сформулювавши таку юридичну позицію визначив, які акти Президента України належать до сфери конституційної юрисдикції - це правові акти, які мають конституційно-правову природу.

Положення статті 19 КАС України, що встановлюють перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, передбачають, зокрема, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України. Відповідно й положення статті 266 КАС України, які встановлюють особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачають, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої вказаної статті щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України.

З огляду на зміст оскаржуваних положень адміністративного позову, позивачі фактично обгрунтовують твердження про невідповідність Конституції України підписаного відповідачем Указу, який є предметом розгляду у Конституційному Суді України.

Отож позовні вимоги про визнання протиправними (незаконними), такими, що не відповідають частині 1 статті 2 КАС України дії Президента України Зеленського В. О. щодо владного (обов'язкового до виконання на території України) вирішення Указом спору між Президентом України і Верховною Радою України (Головою Верховної Ради України) стосовно дня (моменту) припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України восьмого скликання, а також про визнання протиправним (незаконним), таким, що не відповідає частині 1 статті 2 КАС України та нечинним згаданого Указу через невідповідність його Конституції України, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача відшкодувати державному бюджету України фактичні витрати з державного бюджету України на підготовку та проведення позачергових виборів до Верховної Ради України, здійснених на виконання цього Указу, така вимога є похідною від зазначених позовних вимог, а тому не може бути розглянута адміністративним судом.

Вимога про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових правовідносин відповідно до положень частини 5 статті 21 КАС України, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Оскільки спір, який виник між парламентом і главою держави має іншу, відмінну природу від публічно-правового спору визначеного в пункті 2 частини 1 статті 4 КАС України, то згідно з пунктом 1 частини 2 статті 19 КАС України на нього не поширюється юрисдикція адміністративного суду.

Таким чином, на підставі викладеного та виходячи з положень частини 1 статті 2, підпункту 2 частини 1 статті 4, частини 2 статті 19, частини 1 статті 266 КАС України, слід зазначити, що в порядку адміністратвиного судочинства можуть оскаржуватися тільки ті правові акти Президента України, які відповідають цілям і функціям управлінської діяльності у сфері публічно-правових відносин, крім випадків, якщо такі правові акти за своїми змістом і процедурою вимагають перевірки на відповідність Конституції України, для яких за законом встановлено інший порядок судового оскарження.

За таких обставин, можна зробити висновок про те, що жодна із заявлених позовних вимог не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, що за положеннями пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Враховуючи наведене, а також те, що вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, необхідно відмовити у відкритті провадження.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 19, 21, 170, 248 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи: Голова Верховної Ради України Парубій Андрій Володимирович, Верховна Рада України, про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України.

Роз'яснити заявникам, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття..............

М. В. Білак,

Суддя Верховного Суду