Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2018 року у справі №826/13065/17

УХВАЛА

26 червня 2018 року

Київ

справа №826/13065/17

адміністративне провадження №К/9901/51788/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Шипуліної Т.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від
08.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від
13.02.2018 у справі №826/13065/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 22729,17грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2017 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02.10.2017 №100588-1305.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2017 скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2017 №100588-1315 на суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 11364,58грн. та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві 25.05.2018 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Також, відповідачем у касаційній скарзі порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2018 касаційну скаргу заявника було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з тим, що наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави визнані судом неповажними, оскільки обґрунтованих доводів та належних доказів, які з об'єктивних причин унеможливили реалізацію права на повторне звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки суду не надано; статті 330 Кодексу, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк на усунення вказаних недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду направлено клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якому відповідачем порушено питання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору з доказами на підтвердження неможливості такої сплати у відведений судом строк.

Також, у вказаному клопотанні відповідачем порушено питання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження з доводами на підтвердження поважності підстав пропуску такого строку.

В обґрунтування підстав для поновлення строку касаційного оскарження податковий орган посилається на такі обставини.

Вперше 06.03.2018, тобто в межах встановленого КАС України строку на касаційне оскарження, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві подало касаційну скаргу у справі №826/13065/17 суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2018 вказану касаційну скаргу було повернуто відповідачу з підстав, визначених пунктом 1 частини 5 статті 332 КАС України, оскільки додана заявником до касаційної скарги копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження представника на здійснення від імені суб'єкта владних повноважень його процесуальних прав та обов'язків.

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві вдруге 25.05.2018, тобто після значного спливу часу з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги, подало касаційну скаргу у справі №826/13065/17 до Верховного Суду з пропуском встановленого КАС України строку на касаційне оскарження.

Як на підставу для поновлення строку касаційного оскарження відповідач посилається на те, що у зв'язку з великим навантаженням на працівників юридичного відділу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві суттєво сповільнився процес підготовки та передачі процесуальних документів та ускладнився процес своєчасного реагування на отримані судові документи, що в свою чергу призвело до затримки надання відповідачем суду касаційної інстанції належними чином оформленого документа на підтвердження повноважень представника податкового органу, який підписав касаційну скаргу. У зв'язку зі зміною процесуального законодавства, у заявника були наявні технічні перешкоди у виготовленні достатньої кількості примірників довіреностей для відповідальних юристів, що, на думку останнього, стало об'єктивною перешкодою на повторне звернення з дотримання процесуальних строків до суду касаційної інстанції.

Одночасно відповідач зазначає, що приведення касаційної скарги у відповідність до вимог КАС України (надання належним чином оформленого документа на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу), своєчасне подання касаційної скарги при первинному зверненні до суду та підтвердження своїми фактичними діями власний намір оскаржити судові рішення своєчасно є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття касаційного оскарження.

Разом з тим, наведені податковим органом у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані судом поважними, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений частиною 1 статті 13 КАС України строк та у визначеному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Повернення касаційної скарги (з підстав підписання її особою, яка не підтвердила свої повноваження) не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Доводи відповідача щодо технічних перешкод у виготовленні достатньої кількості примірників довіреностей на представництво інтересів суб'єкта владних повноважень та сповільненої передачі їх до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не може бути поважною причиною пропуску встановленого законом строку касаційного оскарження, оскільки податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому труднощі у своєчасному виготовленні та передачі працівниками контролюючого органу документів не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку.

Не свідчать про поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження судових рішень і доводи відповідача щодо великого навантаження на працівників податкового органу, оскільки питання організації претензійно-позовної роботи працівниками відповідних структурних підрозділів останнього повинні вирішуватись з урахуванням такого фактора та жодним чином не повинно впливати на його процесуальний обов'язок дотримання цього строку.

Крім цього, керівництву Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було заздалегідь відомо про здійснення реформування територіальних органів Державної фіскальної служби України, а відтак останнє повинно було вчинити необхідні дії, спрямовані на недопущення порушення процесуального строку касаційного оскарження судових рішень.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві у поновленні строку на касаційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2017 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 у справі №826/13065/17.

Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 у справі №826/13065/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає...........................................

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду