Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.11.2020 року у справі №500/494/20

УХВАЛА

23 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 500/494/20

адміністративне провадження № К/9901/28766/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №500/494/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу,

УСТАНОВИЛ:

02.11.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Тернопільск на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від
27.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
17.09.2020.

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 №Ф-54277-17 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2018 №54277-17.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
17.09.2020, позов задоволено повністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Ради адвокатів Тернопільської області від 06.02.1998 позивач має право на заняття адвокатською діяльністю, про що свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 08.12.1998 №195.

Відповідно до інформаційних баз даних ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Тернопільській Державній податковій інспекції Головного управління у Тернопільській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, за реєстраційним номером 26460000000015626 назва категорії страхувальника - особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від
10.12.2009 серії В03 №826725 ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Тернопільської міської ради як ФОП, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 26460000000015626.

Відповідно до інформації з ЄДР щодо позивача дата запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП 30.12.2016, номер запису: 26460060004015626; стан суб'єкта: припинено.

Згідно з пенсійним посвідчення від 20.07.2016 № НОМЕР_1 позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років.

Головним управлінням позивачу виставлено вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-54277-17 від 08.11.2018 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у розмірі 14134,85 грн та від 07.02.2020 №Ф-54277-17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у розмірі14134,85 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийняті Головним управлінням ДПС у Тернопільській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-54277-17 у сумі 14 134,85 грн та від 07.02.2020 Ф-54277-17 у сумі 14 134,85 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Головне управлінням ДПС у Тернопільській області не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №500/494/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що справа становить значний суспільний інтерес. Проте, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області не доведено в чому саме полягає значний суспільний інтерес та не зазначено обставини, які виділяють її вимоги якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загального ряду подібних справ.

Отже, наведені відповідачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що справа становить значний суспільний інтерес.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від
14.11.2019 № 294-IX).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 210200 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-54277-17 у сумі 14 134,85 грн та від 07.02.2020 Ф-54277-17 у сумі 14 134,85
грн.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №500/494/20 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №500/494/20 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова