Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.04.2020 року у справі №280/2130/19

УХВАЛА

25 лютого 2021 року

Київ

справа №280/2130/19

адміністративне провадження №К/9901/8646/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В.,

Мартинюк Н. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2019 (головуючий суддя - О. О. Прасов)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 (головуючий суддя - О. В. Головко, судді - Т. І. Ясенова, А. В. Суховаров)

у справі № 280/2130/19

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури Запорізької області

про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Запорізької області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив скасувати наказ прокурора Запорізької області від 26.10.2018 № 1612к в частині встановлення премії за жовтень 2018 року ОСОБА_1 у розмірі 10 % від встановленого розміру премії за жовтень 2018 року для прокурорсько-слідчих працівників та зобов'язати прокуратуру Запорізької області донарахувати йому премію в повному обсязі за жовтень 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що позбавлення його премії відбулось незаконно, чим порушено його права на належний рівень заробітної плати.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що преміювання працівників регіональної прокуратури є дискреційними повноваженнями її керівника, які він реалізує на власний розсуд з урахуванням сумлінного, своєчасного та якісного виконання, завдань, доручень та службових обов'язків відповідним працівником. Водночас суд не вправі втручатися у оцінку діяльності окремих працівників прокуратури та впливати на процес публічних правовідносин в частині визначення належного розміру премії.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов.

Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач вказує пункт 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення у справі - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2021 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спір у цій справі виник у зв'язку із прийняттям відповідачем наказу, яким встановлено премію за жовтень 2018 року у розмірі 10 % від встановленого розміру премії за жовтень 2018 року для прокурорсько-слідчих працівників: ОСОБА_1 - прокурору відділу організації методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності прокуратури області за несвоєчасний розгляд звернень депутата Запорізької обласної ради.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі було посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки не прийнято жодного рішення щодо безпідставності позбавлення премії прокурора на підставі Положення про преміювання працівників органів прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 234 від 09.08.2017.

Судами встановлено, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012, Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 234 від 09.08.2017.

31.05.2012 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", підпунктом 2 пункту 2 якої керівникам органів прокуратури надано право у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Так, Верховний Суд у постановах від 19.12.2019 у справі № 819/519/16 та від
29.01.2020 у справі № 808/1202/17 з посиланням на положення Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012, уже висловлював свою правову позицію, що преміювання працівників прокуратури є правом керівника органу прокуратури, яке він реалізовує на власний розсуд з врахуванням особистого вкладу працівника в загальні результати роботи та в межах затвердженого фонду оплати праці.

Відтак, після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїх постановах вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій переглянули справу у відповідності до вказаних висновків Верховного Суду.

Доводи та аргументи позивача фактично зводяться до переоцінки доказів. Разом з тим, суд касаційної інстанції наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

За правилами пункту 4 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Відповідно до частини 2 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 339, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ухвалив:

Закрити касаційне провадження № К/9901/8646/20 у справі № 280/2130/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко Судді А. В. Жук

Н. М. Мартинюк