Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.11.2020 року у справі №440/2944/19

УХВАЛА

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 440/2944/19

адміністративне провадження № К/9901/30056/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Стрелець Т. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, скасування довідки та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати за позивачем право на повне нарахування та виплату пенсії;

визнати протиправними дії Полтавського обласного військового комісаріату у видачі довідки про грошове забезпечення позивача, для подальшого перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року, без включення до неї додаткових видів грошового забезпечення, протиправними та скасувати її;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування і виплати позивачу з 01 січня 2018 року по теперішній час зменшеного (на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року і довідки, виданої Полтавським обласним військовим комісаріатом) та неповного розміру пенсії, протиправними;

зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат (у термін, визначений судом) надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області нову довідку (з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення), які визначені позивачу на момент звільнення зі Збройних Сил України, з урахуванням вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, після отримання та на підставі нової довідки від Полтавського обласного військового комісаріату, в термін визначений судом, здійснити з 01 січня 2018 року по теперішній час перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) 100 відсотків підвищення пенсії позивача та зобов'язати утримуватися від вчинення в подальшому протизаконних дій в частині зменшення (неповної) виплати позивачу призначеної пенсії.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 440/2944/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення повної виплати ОСОБА_1 перерахованої з 01 січня 2018 року пенсії з урахуванням 100% суми підвищення відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 100 % суми підвищення станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року з урахуванням виплачених сум;

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, позивач 07 листопада 2020 року подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове - про задоволення позову.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, справа в силу пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, яку суд першої інстанції розглянув за правилами спрощеного позовного провадження.

Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише детально викладені обставини справи, посилання на підстави непогодження з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.

Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, оскільки ця справа є справою незначної складності в силу приписів пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, розглянута судами в порядку спрощеного позовного провадження, заявником наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України не доведена, тому обґрунтуванням підстав оскарження судових рішень, визначеним частиною 4 статті 328 КАС України колегія суддів оцінки не надає.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, скасування довідки та зобов'язання вчинити певні дії.

Надіслати заявнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л. В. Тацій

Суддя С. Г. Стеценко

Суддя Т. Г. Стрелець