Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.06.2018 року у справі №9901/632/18

УХВАЛА

Іменем України

22 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №9901/632/18

адміністративне провадження №П/9901/632/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Анцупової Т.О., Берназюка Я.О., Гриціва М.І., Бучик А.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кочерги В.П.;

учасники справи:

представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представник відповідача Петренко Ю.В.

представник третьої особи Белінська О.В.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2018 року ОСОБА_5 (надалі також - позивач) через свого представника ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, (надалі - відповідач, Комісія), третя особа - Вища рада правосуддя (надалі - третя особа, ВРП), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 17 травня 2018 року №85/пс-18 про рекомендацію перевести ОСОБА_5 з посади судді Вищого адміністративного суду України на посаду судді Донецького апеляційного адміністративного суду (надалі - Рішення №85/пс-18, Спірне Рішення, Оскаржуване Рішення).

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Спірне Рішенням прийнято відповідачем у спосіб, що суперечить Конституції і законам України, оскільки не була вислухана думка ОСОБА_5 щодо його переведення до суду нижчого рівня, не враховано наявність у нього великого загального юридичного та суддівського стажу, відсутність накладення дисциплінарних стягнень. Також Комісія не взяла до уваги те, що у позивача двоє малолітніх дітей, а дане переведення вплине на забезпечення їх нормального розвитку. На думку позивача, прийняття такого рішення ВККС є втручанням суб'єкта владних повноважень в його приватне життя.

Також вказуючи на протиправність Спірного Рішення, позивач стверджує, що фактично Спірним Рішенням його перевели із ще не ліквідованого Вищого адміністративного суду України до вже ліквідованого, відповідно до Указу Президента від 29 грудня 2017 року № 455/2017, Донецького апеляційного адміністративного. У свою чергу, жодного нормативно-правового акту про ліквідацію Вищого адміністративного суду України немає. Жодних пропозицій щодо переведення ОСОБА_5 до новоствореного Верховного Суду, що відповідає інстанційності суду, де він працював, відповідачем не надано.

Також ОСОБА_5 вказав, що прийняття Оскаржуваного Рішення, доводить упереджене ставлення Комісії до його кандидатури, оскільки, будучи на посаді судді Вищого адміністративного суду України та розглядаючи позовні заяви до ВККС, неодноразово критично висловлювався з приводу діяльності даного органу.

Представником відповідача надіслано витребуване судом Спірне Рішення та відзив на подану позовну заяву, в якому він зазначив, що Оскаржуване Рішення прийнято на підставі наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Також Комісія наголосила, що рішення ВККС про рекомендування судді для переведення до іншого суду не є остаточним і за своєю правовою природою має рекомендаційний та проміжний характер, оскільки прийняття відповідного остаточного рішення належить до повноважень Вищої ради правосуддя.

ВРП як третя особа надала пояснення на позовну заяву, в яких вказала, що звернення позивача до суду із цими вимогами до Комісії є передчасним, оскільки жодних наслідків після ухвалення Спірного Рішення для нього наразі не настало.

Встановивши, що предметом спору у цій справі згідно заявлених позивачем вимог, є Рішення Комісії від 17 травня 2018 року №85/пс-18 про рекомендацію перевести ОСОБА_5 з посади судді Вищого адміністративного суду України на посаду судді Донецького апеляційного адміністративного суду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Завданням адміністративного судочинства, як визначено у частині 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Разом з цим, у пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A, № 93).

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 82 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

За змістом вказаної статті Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII розуміється, що таке переведення можливе виключно за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі рекомендації ВККСУ.

Згідно з частиною 8 статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Відповідно до статті 70 Закону України "Про вищу раду правосуддя" переведення судді з одного суду до іншого здійснюється Вищою радою правосуддя: 1) на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і доданих до неї матеріалів; 2) на підставі подання Дисциплінарної палати про переведення судді до суду нижчого рівня.

Статтями 71-72 наведеного Закону регламентовано порядок розгляду питання про переведення судді з одного суду до іншого та ухвалення Вищою радою правосуддя рішення та оскарження рішення Вищої ради правосуддя про переведення судді.

Так, за змістом вказаних норм, питання про переведення судді з одного суду до іншого розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя. За результатами розгляду питання про переведення судді з одного суду до іншого Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення. Рішення Вищої ради правосуддя про переведення судді може бути оскаржене та скасоване виключно з підстав, визначених статтею 72 Закону.

Отже, у процедурі переведення судді з одного суду до іншого оскаржено може бути саме рішення ВРП про таке переведення.

Однак, Вищою радою правосуддя рішення за результатами розгляду подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про переведення судді Вищого адміністративного суду ОСОБА_5 на посаду судді Донецького апеляційного адміністративного суду не прийнято.

З викладених законодавчих приписів і матеріалів позовної заяви можна зробити висновок, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 травня 2018 року №85/пс-18 не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки воно для позивача не породжує жодних юридичних наслідків, які б впливали на його права чи обов'язки.

Передбачена законом процедура переведення судді Вищою радою правосуддя виключно на підставі і в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не створює підстав для самостійного оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо надання рекомендацій, що прямо передбачено частиною 8 статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зважаючи на обставини, у зв'язку з якими ОСОБА_5 звернувся до адміністративного суду і наведене вище правове регулювання цих відносин, суд вважає, що даний позов подано передчасно, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у даній справі через фактичну відсутність юридичного спору, який підлягав би розгляду в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ

Оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз'яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення немає.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 257, 262, 266, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №9901/632/18 за позовом ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2018 року....................................................................

М.М. Гімон

Т.О. Анцупова

Я.О. Берназюк

М.І. Гриців

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду