Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.04.2019 року у справі №826/11242/16

УХВАЛА

22 липня 2019 року

Київ

справа №826/11242/16

адміністративне провадження №К/9901/17554/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі за позовом Приватного нотаріуса Петрової Тетяни Миколаївни до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2019 року Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з підстав неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику відповідача 4 липня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

12 липня 2019 року до Верховного Суду надійшла заява Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про усунення недоліків касаційної скарги, в якій відповідач просить поновити строк на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Клопотання обґрунтовано тим, що касаційні скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанції вже подавалась двічі, проте ухвалами Верховного Суду від 17 травня 2019 року та від 12 червня 2019 року були повернуті. Крім того, відповідач посилається на те, що в межах строку, визначеного ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року, не мав можливості сплатити судовий збір з об'єктивних причин.

Розглянувши вказане клопотання, Суд звертає увагу на таке.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також пункт 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

В контексті наведеного, зважаючи на положення вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Відповідач, обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, надав лише копії документів на підтвердження дат отримання рішень суду касаційної інстанції (ухвали Верховного Суду від 17 травня 2019 року - 27 травня 2019 року, ухвали Верховного Суду від 12 червня 2019 року - 18 червня 2019 року). Водночас жодних інших доказів на підтвердження доводів, якими обґрунтовує поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, зокрема щодо неможливості сплати судового збору під час подання касаційної скарги вперше та щодо вжиття необхідних заходів, спрямованих на забезпечення сплати судового збору до заяви не додано.

Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк встановлений статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України скаржником не наведено.

Зважаючи на викладене, підстави, наведені в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, не можуть бути визнані поважними.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на те, що наведені податковим органом підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року визнано судом неповажними, інших підстав для поновлення строку заявником касаційної скарги не наведено, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 248, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі за позовом Приватного нотаріуса Петрової Тетяни Миколаївни до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх