Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.07.2019 року у справі №520/2674/19

УХВАЛА

22 липня 2019 року

Київ

справа №520/2674/19

адміністративне провадження №К/9901/19185/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С. Г.,

суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі №520/2674/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Харківського обласного військового комісаріату (далі - Комісаріат, відповідач), в якому просив: визнати противоправною бездіяльність Комісаріату, яка полягає у не включенні в довідку від 23.03.2018 № ФХ 125027 відомостей про додаткові види грошового забезпечення та не виготовленні та не направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області) нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується при перерахунку пенсій ОСОБА_1, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі статті 43, 8, 10 та 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - ~law15~), за формою, передбаченою Додатком №2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393" (далі - постанова КМУ №45, Порядок №45), з урахуванням змін в грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова КМУ №704); зобов'язати відповідача скласти та направити до ГУ ПФУ в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2018 у відповідності з постановою КМУ №704, з повною інформацією, за формою, передбаченою Додатком №2 до постанови КМУ №45 для перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 на підставі ~law17~, в яку, окрім раніше включених складових грошового забезпечення, таких як: оклад за посадою, оклад за військовим званням (майор), надбавка за вислугу років (50%), включити наступні складові: надбавку за особливості проходження служби (50% від посадового окладу + окладу за військове звання + надбавка за вислугу років на підставі статті 5, пункту 1 постанови КМУ №704); надбавку за роботу в умовах режимних обмежень 10% від посадового окладу (на підставі статті 6, пункту 6 постанови КМУ від
30.08.2017 №704); премію у розмірі 450% посадового окладу (на підставі статті 5, пункту 2 постанови КМУ №704).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково. Зобов'язано Комісаріат скласти та направити до ГУ ПФУ в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2018 у відповідності з постановою КМУ №704, з повною інформацією, за формою передбаченою Додатком №2 до постанови КМУ №45 для перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 на підставі ~law18~, в яку, окрім раніше включених складових грошового забезпечення, таких як: оклад за посадою, оклад за військовим званням (майор), надбавка за вислугу років (50%), включити наступні складові: надбавку за особливості проходження служби (50% від посадового окладу + окладу за військове звання + надбавка за вислугу років на підставі статті 5 пункту 1 постанови КМУ №704); надбавку за роботу в умовах режимних обмежень 10% від посадового окладу (на підставі статті 6 пункту 6 постанови КМУ №704); премію у розмірі 450% посадового окладу (на підставі статті 5 пункту 2 постанови КМУ №704). В решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у межах спірних правовідносин повинен керуватися виключно положеннями постанови КМУ №704, ~law19~ та Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - постанова КМУ №103), зважаючи на те, що у судовому порядку скасовано відповідні норми постанови КМУ №103 та Порядку №45, які обмежували розрахунок пенсії позивача виключно такими складовими як оклад, оклад за спеціальним званням, набавка за вислугу років.

Зазначене рішення суду першої інстанції відповідач, в частині задоволених позовних вимог, оскаржив в апеляційному порядку.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених вимог позовної заяви та в цій частині відмовлено в позові, оскільки чинним, на час складення довідки та перерахунку пенсії, законодавством не передбачалось включення інших видів грошового забезпечення, в тому числі тих, які отримував позивач на момент виникнення у нього права на призначення пенсії, а відтак Комісаріат правомірно та обґрунтовано не включив їх до довідки про розмір грошового забезпечення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами касаційної скарги предмет спору в даній справі стосується дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень стосовно перерахунку і виплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до ~law21~.

Тобто, у даному випадку, спір у справі виник щодо оскарження фізичною особою дій суб'єкта владних повноважень щодо перерахунку пенсійної виплати.

Разом з тим за змістом пункту 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для цілей КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, дана справа в силу приписів пункту 3 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.

В свою чергу пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України від
02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

Аналіз наведених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями після перегляду таких в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх касаційного оскарження, однак, лише у визначених законом випадках.

Такий підхід правового регулювання, передбачений вказаними вище приписами національного законодавства, повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations
Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23.10.1996 та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)
19.12.1997, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також, частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, згідно з приписами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню виключно у випадках, вичерпний і остаточний перелік яких передбачений підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі наявні посилання на те, що така стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Втім, Верховний Суд, оцінивши наведені позивачем аргументи, не знаходить, у даному випадку, наявності обставин, які б могли зумовити касаційне оскарження ухвалених у цій справі судових рішень.

Суд звертає увагу, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Поряд із цим, заявник не навів конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи, а лише висловив припущення щодо можливої зацікавленості окремих осіб, яким призначена пенсія на підставі ~law22~, до предмету цього спору.

Також, з матеріалів касаційної скарги не вбачається наявності дійсно унікального випадку й того, що рішення у даній справі, в контексті індивідуальних ознак даного спору, тягне за собою наслідки, які мають виразну своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі належить відмовити.

Суд враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v.

Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі №520/2674/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. Г. Стеценко

Судді: Т. Г. Стрелець

Л. В. Тацій