УХВАЛА

18 липня 2019 року

Київ

справа №520/2261/19

адміністративне провадження №П/9901/183/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І. Л.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А., Смоковича М. І., Стрелець Т. Г.,

за участі:

секретаря судового засідання Вітковської К. М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Русакової І. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації,

встановив:

У провадженні Верховного Суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про: визнання протиправною бездіяльності Держави України в особі Вищої ради правосуддя, що спричинила порушення розумних строків розгляду заяви про відвід судді в межах цивільної справи №638/2261/18; визнання протиправною бездіяльності Держави України в особі Вищої ради правосуддя, що спричинила порушення розумних строків розгляду цивільної справи №638/2261/18; стягнення з Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення розумних строків розгляду цивільної справи №638/2261/18 в сумі 24385,15 грн; стягнення з Держави України в особі Вищої ради правосуддя суму судових витрат в розмірі 12352,24 грн, яка складається із суми судового збору в розмірі 2305,20 грн, суми сплаченої комісії за перерахування грошових коштів в розмірі 47,04 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивне тим, що Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають в результаті здійснення суб'єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджуваних порушень. Позивачем не ставляться питання щодо законності дій (бездіяльності) чи актів Вищої ради правосуддя та не заявлено жодних вимог до вказаного органу державної влади. Натомість, зміст позовних вимог не має ознак юридичного спору, позивач фактично висловлює незгоду з порушенням розумних строків розгляду цивільної справи №638/2261/18 та заяви про відвід судді в межах цієї справи. Зважаючи на обставини, які стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом, зміст заявлених позовних вимог, відповідач вважає, що даний спір не підлягає судовому розгляду взагалі.

В судовому засіданні представник відповідача заявлене клопотання підтримав з підстав, зазначених вище, просив його задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення поданого клопотання заперечував, наполягаючи на тому, що саме Держава Україна в особі Вищої ради правосуддя має відповідати за цим позовом.

Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, заслухавши думку сторін, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства, як визначено у частині 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Згідно з частиною 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.

Статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.

Правила цієї статті поширюються, серед іншого, на розгляд адміністративних справ щодо законності дій чи бездіяльності, актів Вищої ради правосуддя, а також законності її рішень, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя (пункти 2, 3 та 4 частини 1 статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, бездіяльність Вищої ради правосуддя під час виконання нею своїх повноважень може бути предметом перевірки адміністративного суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, положення якого просить застосувати представник відповідача, суд закриває провадження у справі якщо її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на зміст заявлених позивачем вимог (про визнання протиправною бездіяльності ВРП), а також їх обґрунтування, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Підстав для закриття провадження у даній справі Суд не вбачає.

В свою чергу, питання обґрунтованості заявлених позивачем вимог вирішуватиметься Судом під час розгляду справи по суті.

Керуючись статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення та не оскаржується.

Головуюча суддя І. Л. Желтобрюх

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич

М. І. Смокович

Т. Г. Стрелець

Повний тект ухвали виготовлено 23 липня 2019 року.