Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.12.2018 року у справі №816/1224/18

УХВАЛА

20 грудня 2019 року

Київ

справа №816/1224/18

адміністративне провадження №К/9901/33973/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року

про перегляд за виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року

у справі № 816/1224/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Чутівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Чутівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення з 21 березня 2018 року позивачу пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- зобов'язати відповідача призначити з 21 березня 2018 року та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у справі №816/1224/18 залишено без змін.

14 травня 2019 року позивач звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року за виключними обставинами з підстави, визначеної п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами.

04 грудня 2019 року позивачем направлено касаційну скаргу до Верховного Суду на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому ч. 2,3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суди попередніх інстанції виходили з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

Із тексту імперативних приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року по справі №3-14/2019 (402/19,1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Як слідує з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року по справі №3-14/2019 (402/19,1737/19), словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року зі змінами, визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII визнане неконституційним та втратило чинність 25 квітня 2019 року, як встановлено ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-14/2019 (402/19,1737/19), що також прямо встановлено даним рішенням.

За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року у справі № 3-14/2019 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами слід відмовити, а отже касаційна скарга є необґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верхового Суду від 08 серпня 2019 року у справі №811/1285/18 та від14 серпня 2019 року у справі №818/1807/18.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому ч. 2,3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Положенням п. 2 ч. 2 зазначеної статті встановлено, що справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження та зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Крім того колегія суддів зазначає, що згідно з п.п. 3, 10 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись п. 5 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року про перегляд за виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у справі №816/1224/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Чутівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко