Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.08.2019 року у справі №620/898/19

УХВАЛА

21 серпня 2019 року

Київ

справа №620/898/19

адміністративне провадження №К/9901/23604/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Гончарової І. А, Олендера І. Я.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2019 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року

у справі №620/898/19

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі №620/898/19.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з ухвали про відкриття провадження у справі у суді першої інстанції від 22 квітня 2019 року та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року зазначена справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 2 статі 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. В касаційній скарзі податковий орган повідомляє Верховний Суд про обставини справи та цитує норми законодавства, які регулюють питання реєстрації податкових накладних, однак жодним чином не зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

Окрім того, Суд вважає за необхідне зазначити таке.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 12 вересня 2017 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем, основним видом економічної діяльності якої є вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01 січня 2018 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендодавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди транспортних засобів з водіями №1, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування вантажні автомобілі, а також зобов'язується забезпечити своїми силами їх керування та технічну експлуатацію, а Орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування автомобілі під керуванням екіпажу (водія) Орендодавця та сплачувати Орендодавцю орендну плату (пункт 1.1.). Передача автомобіля в оренду здійснюється за актом приймання-передачі (пункт 3.1.).

04 вересня 2018 року між ПСП "Слобожанщина Агро" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладено Договір перевезення вантажу №040918-03, відповідно до умов якого Перевізник зобов'язується по найкоротшому, вказаному Замовником раціональному (им) маршруту (ам) доставляти транспортним засобом довірений йому Замовником вантаж - зернові та технічні сільськогосподарські культури з місця відправлення до пункту призначення та передавати Замовнику або іншому Вантажоодержовачу, визначеному Замовником, а Замовник зобов'язується сплатити плату за здійснення перевезення Вантажу (пункт 1.1.). Оплата вартості послуг з перевезення здійснюється після підписання Замовником актів приймання-передачі наданих послуг в строк, що не перевищує 14 робочих днів з дати підписання Сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг та отримання Замовником від Перевізника відповідного рахунку-фактури та оригіналів належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт належного надання послуг за даним Договором (пункт 5.6.).

Судами встановлено, що 30 жовтня 2018 року та 31 жовтня 2018 року позивачем виписані податкові накладні № 3 (на загальну суму 1537173,20 гривень, у т. ч. ПДВ 256195,53 гривень) та №4 (на загальну суму 644218,36 гривень, у т. ч. ПДВ 107369,73 гривень відповідно.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі-Закон № 2245-VIII).

Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень ~law13~ Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації ~law14~, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із ~law15~ та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із ~law16~.

21 лютого 2018 року на виконання вимог ~law17~ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).

Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов'язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, визначалися листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з безпідставності зупинення податковим органом реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, адже у Квитанціях вказано критерій ризиковості, визначений виключно листом ДФС від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18. При цьому листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 травня 2019 року у справі №620/3556/18 (К/9901/9356/19).

Порушення податковим органом законодавства при прийнятті рішення про зупинення реєстрації податкових накладних призвело до протиправності рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Отже, Суд приходить до висновку, що правильне застосування судами попередніх інстанцій норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її тлумачення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, враховуючи, що правильне застосування норм права судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та враховуючи необґрунтованість касаційної скарги у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі №620/898/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер