Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.05.2019 року у справі №1640/3005/18

УХВАЛА

22 серпня 2019 року

Київ

справа №1640/3005/18

адміністративне провадження №К/9901/22663/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року

у справі № 1640/3005/18

за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2

до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Лубенського міськрайонного відділу Управління ДМС України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

29 серпня 2018 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, скаржник) звернувся в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2) до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів, у якому просила:

- визнати дії Управління ДМС України в Полтавській області в особі Лубенського міськрайонного відділу Управління ДМС України в Полтавській області щодо неоформлення паспорта неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (далі - Положення) - протиправними;

- зобов'язати Управління ДМС України в Полтавській області в особі Лубенського міськрайонного відділу Управління ДМС України в Полтавській області оформити та видати бланк паспорту на ім'я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних;

- зобов'язати Управління ДМС України в Полтавській області в особі Лубенського міськрайонного відділу Управління ДМС України в Полтавській області вести паспортний облік відносно ОСОБА_2 за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у тому числі за серією та номером паспорта), без внесення інформації про неї до Єдиного державного демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі її персональних даних.

Рішенням від 05 листопада 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Лубенського міськрайонного відділу Управління ДМС України в Полтавській області щодо неоформлення паспорта неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням.

Зобов'язав Лубенський міськрайонний відділ Управління ДМС України в Полтавській області оформити та видати бланк паспорту на ім'я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2019 року скасував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року в частині зобов'язання Лубенського міськрайонного відділу Управління ДМС України в Полтавській області оформити та видати бланк паспорту на ім'я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення. Прийняв у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Зобов'язав Лубенський міськрайонний відділ Управління ДМС України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 06 липня 2018 року ОСОБА_2. В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишив без змін.

Не погодившись з указаним рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою.

Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Між тим, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж статті обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема типові справи.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:

1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;

2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 19 вересня 2018 року, прийнятої за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 806/3265/17, ознаками цієї типової справи є:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення.

Однак, із судових рішень у справі №1640/3005/18 вбачається, що в спірних правовідносинах відсутня відмова відповідача про видачу паспорта у формі книжечки, оскільки, як констатував апеляційний суд, при зверненні до відповідача із заявою від 06 липня 2018 року ОСОБА_2 не надавав документи, що передбачені Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, а відповідач, у свою чергу, не перевіряв таких документів.

Отже, в даному випадку відповідач не приймав рішення про видачу або про відмову у видачі паспорту ОСОБА_2.

Таким чином, застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 вересня 2018 року в справі № 806/3265/17 та, як наслідок, задоволення позову в частині зобов'язання Лубенського міськрайонного відділу Управління ДМС України в Полтавській області оформити та видати бланк паспорту на ім'я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення, було б можливо у тому разі, коли би ОСОБА_2 звернувся до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України із заявою та необхідним пакетом документів, а за наслідками вирішення саме такої заяви йому було би відмовлено у вказаному.

Разом з тим, перевіряючи постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року на предмет правильності застосування норм права, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду, що в контексті обставин цієї справи належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Лубенського міськрайонного відділу Управління ДМС України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про видачу паспорта.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року у справі № 1640/3005/18 за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Лубенського міськрайонного відділу Управління ДМС України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О. А. Губська,

Судді Верховного Суду