Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.02.2021 року у справі №640/25817/19

УХВАЛА

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 640/25817/19

адміністративне провадження № К/9901/6732/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

перевіривши касаційну скаргу Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року

у справі №640/25817/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва

про визнання протиправними дій

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, в якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність посадових осіб Генерального прокурора, Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва у неповідомленні повної та об'єктивної інформації до Секретаріату Інтерполу відносно ОСОБА_1, про те, що у період до 20 квітня 2015 року відносно нього відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме: рішення суду про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 серпня 2020 року, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 серпня 2020 року скасовано. Прийнято нову постанову про часткове задоволення позову:

- визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, у неповідомленні повної та об'єктивної інформації до Секретаріату Інтерполу стосовно відсутності рішень відносно ОСОБА_1, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме: рішення про обрання відносно ОСОБА_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Національна поліція України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 5 січня 2021 року.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року у справі №640/25817/19 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року касаційну скаргу Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва залишено без руху, у зв'язку з пропуском строку на касаційне оскарження.

Скаржнику надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованого клопотання на поновлення строку на касаційне оскарження, надання до суду належного доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

На усунення недоліків касаційної скарги скаржником подано клопотання, в якому просить поновити скаржнику строк звернення до суду.

Перевіривши доводи поважності пропуску строку на касаційне оскарження, наведені в заяві та докази приєднанні до неї, колегія суддів вважає, що наведені скаржником обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та дає змогу суду вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з положеннями частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин 3 та 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справах розглянутих за правилами спрощеного провадження, судом не встановлені, таких застережень касаційна скарга також не містить.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційна скарга не містить виняткови обставини, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, які є передумовою перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, Верховний Суду

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску Національною поліцією України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва строку на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі №640/25817/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі №640/25817/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва про визнання протиправними дій.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіО. В. Калашнікова М. В. Білак О. А. Губська