УХВАЛА

18 квітня 2019 року

Київ

справа №813/2119/17

адміністративне провадження №К/9901/544/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л. Л., Кравчука В. М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року (головуючий суддя Затолочний В. С., судді: Бруновська Н. В., Матковська З. М. ) у справі № 813/2119/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області, в якому просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо: невиконання рішення Європейського суду з прав людини, неперенесення інформації з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру земельній ділянці НОМЕР_1, нездійснення виправлень помилок в Державному земельному кадастрі, відмови в приватизації;

- зобов'язати відповідачів вчинити дії з: виконання рішення Європейського суду з прав людини в частині вжиття заходів індивідуального характеру, виправлення помилок в Державному земельному кадастрі, перенесення інформації з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру земельної ділянки НОМЕР_1 та присвоєння кадастрового номера, передачі земельної ділянки по наказу господарського суду по справі № 5/79 від 13 жовтня 1994 року площею 4 га у приватну власність.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у 1993 році позивачу у постійне користування для ведення фермерського господарства надано 4 га землі, та винесено межі в натурі, про що видано Державний акт на землю за НОМЕР_2 та зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за №550, а ухвалою арбітражного суду Львівської області від 10 березня 1994 року у справі №5/79 зобов'язано виділити позивачу 4 га землі із вільних земель запасу, що не виконано відповідачами, та було підставою для винесення рішення Європейського суду з прав людини "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року за №29979/04. Стверджує, що відповідачами проігноровано судові рішення, а інформацію про земельну ділянку НОМЕР_1 з Державного реєстру земель не перенесено до Державного земельного кадастру і кадастровими реєстраторами Пустомитівського району в межах саме вищеназваної земельної ділянки проведено реєстрацію та присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини (заява № 29979/04). Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області та Відділ Держгеокадастру у Пустомитівському районі виконати рішення Європейського суду з Прав людини (заява № 29979/04) в частині, що їх стосується. В задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року у справі № 813/2119/17 скасовано та винесено нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини та зобов'язання відповідачів виконати рішення Європейського суду з прав людини в частині вжиття заходів індивідуального характеру відмовлено, в частині інших позовних вимог провадження у справі закрито.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ні резолютивна, ні описова частини рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" не містили посилань на необхідність застосування будь-яких додаткових заходів індивідуального характеру. Відповідачі до виконання рішення ЄСПЛ жодним чином не дотичні, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини та зобов'язання їх його виконати шляхом вжиття заходів індивідуального характеру. Стосовно решти позовних вимог апеляційний суд вказав на те, що даний спір стосується права власності та користування ОСОБА_1 і фізичних осіб, які не є учасниками даного адміністративного процесу, земельною ділянкою, тобто наявним є спір про право, який має розглядатись в порядку цивільного судочинства. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що вимоги позивача обґрунтовані, поміж іншого, тривалим невиконанням суб'єктами владних повноважень рішення господарського суду №5/79 від 13 жовтня 1994 року. Разом з тим, виконання такого рішення здійснюється відповідно до положень ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить повністю скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована, серед іншого, порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині закриття провадження у справі.

Так, скаржник наголосив на тому, що висновок апеляційного суду щодо заявлення позивачем ідентичних позовних вимог не відповідає дійсності, оскільки ідентичність спору стосується лише частини земельної ділянки площею 1,15 га, що розглядається в межах справи №450/2524/17 за правилами ЦПК України. Крім того, вказано, що приватизація земельної ділянки є похідною вимогою від вирішення позовних вимог щодо виконання судового рішення і останні мають бути вирішені саме в порядку адміністративного судочинства. Позивач вказує на те, що при введенні в дію Закону України "Про державний земельний кадастр" першочерговою та обов'язковою умовою є спочатку перенесення відомостей з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру, а при допущенні помилки при державній реєстрації відповідач зобов'язаний її виправити відповідно до положень Закону України "Про державний земельний кадастр". Втім, апеляційний суд вказаних положень не врахував та, на думку скаржника, помилково закрив провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

За приписами абзацу другого частини 1 статті 354 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених частини 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Системний аналіз положень наведених норм права дає підстави для висновку, що законодавець визначив саме Велику Палату Верховного Суду як "суд, визначений законом", який здійснює касаційний перегляд справи за наявності у ній спору щодо предметної юрисдикції. Тому, враховуючи, що у цій справі суд апеляційної інстанції закрив провадження щодо частини позовних вимог, вказавши на непідсудність цього спору судам адміністративної юрисдикції, учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції, зокрема з підстав порушення правил предметної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 6 статті 346 КАС України.

Керуючись статтями 346, 347 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Справу №813/2119/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії), передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

Л. Л. Мороз

В. М. Кравчук,

Судді Верховного Суду