Історія справи
Постанова КАС ВП від 06.06.2023 року у справі №360/4856/20
Постанова КАС ВП від 06.06.2023 року у справі №360/4856/20
Ухвала КАС ВП від 20.09.2021 року у справі №360/4856/20

УХВАЛА15 вересня 2021 рокум. Київсправа № 360/4856/20адміністративне провадження № К/9901/31695/21Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І. А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від13.04.2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від02.08.2021 року у справі № 360/4856/20 за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантекс-Будтранс" про стягнення боргу та накладення арешту на кошти,УСТАНОВИЛ:26.08.2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 року у справі № 360/4856/20 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог) (згідно з трек-номером поштового відправлення скаргу надіслано 18.08.2021).
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам
Кодексу адміністративного судочинства України (далі -
КАС України) судом встановлено наступне.Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт
1 частини
4 статті
328 КАС України з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права у зв'язку із неправильним застосуванням пп. 20.1.33 пункту
20.1 статті
20 Податкового кодексу України та не врахуванням висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 24.04.2020 року справі № 802/2067/15-а.Частиною
1 статті
328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Частиною
1 статті
328 Кодексу адміністративного судочинства України.Згідно з частиною
4 статті
328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною
4 статті
328 Кодексу адміністративного судочинства України.Отже аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині
1 статті
328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини
4 статті
328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що посилання скаржника на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є необґрунтованими з огляду на посилання судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 825/2243/18 та від 14 травня 2020 року у справі № 820/5660/16. Помилковість застосування судами попередніх інстанцій вказаних висновків Верховного Суду скаржник обґрунтовує неподібністю правовідносин між справами посилаючись на різні встановлені обставини у цих справах.Отже доводи касаційної скарги зводяться до висловлення незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій та необхідності здійснити переоцінку доказів у справі у справі, що виходить за межі касаційного перегляду визначені статтею
341 КАС України та не є належним викладенням підстав касаційного оскарження передбачених статтею
328 КАС України.Верховний Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту
1 частини
4 статті
328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду в постанові від 24.04.2020 року справі № 802/2067/15-а є недоведеним, оскільки подібність правовідносин скаржник доводить лише схожим предметом позову та застосуванням пп.
20.1.33 пункту
20.1 статті
20 Податкового кодексу України.При цьому, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, судами попередніх інстанцій у даній справі враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 820/5660/16 щодо застосування пп.
20.1.33 пункту
20.1 статті
20 Податкового кодексу України та за результатами оцінки доказів у справі встановлено, що при зверненні до суду позивачем не дотримано умов пункту
94.2 статті
94 Податкового кодексу України. Скаржником не зазначено, в чому помилковість таких висновків судів попередніх інстанцій з врахуванням застосування висновку Верховного Суду в контексті встановлених обставин справи.
З урахуванням змін до
КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі не викладені передбачені частиною
4 статті
328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.Пунктом
4 частини
5 статті
332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені Пунктом
4 частини
5 статті
332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.Керуючись статтями
328,
330,
332,
355,
359 КАС України,
УХВАЛИВ:Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 року у справі № 360/4856/20 повернути особі, яка її подала.Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.Суддя І. А. Васильєва