Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.07.2021 року у справі №160/16311/20

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

19 липня 2021 року

м. Київ

справа № 160/16311/20

адміністративне провадження № К/9901/24120/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Н. В. Коваленко,

суддів: Я. О. Берназюка, А. І. Рибачука

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 07 грудня 2020 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині відмови у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1, відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789 "Про прокуратуру" (в редакції від 10.01.2002);

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789 "Про прокуратуру" (в редакції від 10.01.2002), з 26.10.2020, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року позов задоволено повністю.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, ухвалити нове судове рішення, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 29 червня 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні позивачу пенсії за вислугою років у зв'язку із відсутністю у нього необхідної вислуги років (яка складає 18 років 9 місяців 4 дні, при необхідних 24 роки 6 місяців).

Встановлено, що судом першої інстанції призначено та розглянуто справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в" та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доведення обставин, передбачених підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відкриття касаційного провадження скаржник зазначає пункт 2 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказану підставу мотивує тим, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку, що в цих правовідносинах слід застосовувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 березня 2021 року у справі № 452/208/17. Скаржник вважає, що наразі існує обґрунтована необхідність у відступленні від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 452/208/17, оскільки при розгляді зазначеної справи Верховним Судом не було враховано всіх істотних обставин виниклих правовідносин та було проігноровано імперативні норми Конституції України; не враховано висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 22 травня 2008 року у справ № 10-рп/2008, відповідно до яких однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних; не було враховано рішення Європейського Суду з прав людини від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" в частині тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, де суд сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf. Pressos Compania Nаvіеrа S.А. v.

Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21 п. 31); рішення у справі "Стреч проти Сполученого Королівства" (Stretch - UnitedKindom, № 44277/98, рішення від 24 квітня 2003 рок; "Сук проти України".

Отже, скаржник вважає, що в розумінні статті 1 Протоколу до Конвенції, він, перебуваючи на службі в органах прокуратури, мав законні сподівання на отримання пенсії за вислугу років за наявності 20-річного стажу, які ґрунтувалися на нормах статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Вважає, що Верховний Суд у справі № 452/208/17 не дослідив того питання, що заявник не може бути позбавлений права власності (законного сподівання) у зв'язку з прийняттям державою нового нормативно-правового акту, який, до того ж, звужує права такого заявника та позбавляє його права на законне сподівання щодо призначення пенсії саме на тих умовах, які були актуальні під час роботи в правоохоронних органах.

Суд критично оцінює наведену підставу касаційного оскарження, оскільки вказане обґрунтування не дає підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку.

Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення, відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 452/208/17, і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від вказаних висновків.

Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

2. Надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя А. І. Рибачук