Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.03.2020 року у справі №640/8440/19

УХВАЛА

19 січня 2021 року

м. Київ

справа № 640/8440/19

адміністративне провадження № К/9901/27237/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С. Г.,

суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №640/8440/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,

УСТАНОВИЛ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, в якому позивач просив:

- визнати неправомірними дій Пенсійного фонду України щодо невиплати призначеної за віком пенсії з 15.01.2018;

- нарахувати позивачу пенсії з 15.01.2018, врахувавши середньомісячний заробіток за останні 60 місяців за період до 31.12.1991;

- зобов'язати ПФ України провести виплату позивачу призначеної за віком пенсії з урахуванням заборгованості, що виникла з 15.01.2018, шляхом перерахування коштів на рахунок в банку в Португалії;

- зобов'язати ПФ України видати позивачу пенсійне посвідчення;

- стягнути з цивільних відповідачів майнову шкоду у розмірі 20 356,98 грн. ;

- нарахувати інфляції на пенсію, які вчасно не виплатили з 15.01.2018, і на матеріальний збиток, і на день набуття чинності рішення суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 25 червня 2018 року про відмову у призначенні пенсії позивачу. Зобов'язано Пенсійний фонд України з 15 січня 2018 року, провівши її перерахунок та виплату з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 у справі №640/8440/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, яка сформована у підсистемі "Електронний суд"
21.10.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 05.11.2020 касаційну скаргу позивача залишено без руху та надано скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, з метою уточнення прохальної частини касаційної скарги шляхом зазначення судових рішень (рішення), що оскаржується та шляхом обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження згідно ст. 328 КАС України.

Так, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05.11.2020, через підсистему "Електронний суд" скаржником були направлені заява на усунення недоліків касаційної скарги від 09.11.2020, додаткові пояснення від 20.11.2020, додаткові пояснення від 20.11.2020, пояснення від 28.11.2020.

Оскільки, скаржником вимоги вищезазначеної ухвали Верховного Суду виконано не було, ухвалою Верховного Суду від 08.12.2020 продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги у цій справі.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08.12.2020 про продовження процесуального строку, скаржник направив заяву про усунення недоліків, в якій уточнив, що касаційна скарга у цій справі подана ним на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020.

Здійснивши аналіз оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій та матеріалів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з п.п. 3, 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей п.п. 3, 10 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом дослідження, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені в справі незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень ч. 5 ст. 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Суд також звертає увагу на положення п. 32 Копенгагенської Декларації, схваленої 12-13 квітня 2018 року у Комітеті міністрів Ради Європи, згідно з яким схвалюється суворе та послідовне застосування критеріїв стосовно прийнятності заяви у судовому процесі та в повному обсязі використання можливості оголосити заяву неприйнятною, якщо заявники не постраждали від значної шкоди.

Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Крім того, серед основних напрацьованих Європейським судом з прав людини підходів до касаційного перегляду судових рішень та, відповідно, застосування "процесуальних фільтрів" до такого перегляду слід віднести наступні:

- Конвенція не зобов'язує держави створювати апеляційні або касаційні суди, проте, якщо вони створені, то особі має гарантуватися дотримання гарантій п. 1 ст. 6 ЄКПЛ на рівні цих судів, хоча у таких випадках можуть застосовуватися менш суворі стандарти.

- право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати передбачуваним обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

- сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору або наявність сумнів у правильності рішення, яке набрало законної сили, не може бути самостійною підставою для оскарження судового рішення.

- жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

- головною функцією судів вищих інстанцій з перегляду є розгляд правових питань, що мають важливе та виключне значення, усунення фундаментальних правових помилок і недоліків, допущених судами нижчих інстанцій, забезпечення єдності судової практики, уніфікованого та єдиного застосування права, а не новий розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають вагомі

Колегія суддів зазначає, що відповідно до угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення підписана у м. Лісабон, яка ратифікована Верховною радою України 21 грудня 2011 року та набула чинності 01 березня 2012 року, частина пенсії за страховий стаж, набутий на території Португалії, призначається португальською стороною, а за страховий стаж набутий на території України - українською стороною. У випадку недостатньої тривалості страхового стажу, необхідного за законодавством кожної з Договірних Держав, пенсія призначається шляхом підсумовування португальського та українського страхового стажу лише для набуття права на пенсію.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги, що виключає можливість касаційного перегляду справи незначної складності.

Оскільки касаційна скарга подана у справі незначної складності, розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження, а у касаційній скарзі відсутні посилання на обставини передбачені пп. "а "- "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норми права у подібних правовідносинах не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню в розумінні ст. 328 КАС України, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Науменко проти України" (заява № 41984/98, п. 52), правова певність (визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи; цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи; повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень; перегляд в порядку нагляду не може розглядатися як прихована апеляція, і сама можливість двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду; відхилення від цього принципу можливе тільки, коли воно спричинене незалежними і непереборними обставинами.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, а передбачені п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржниками не обґрунтовані у касаційній скарзі, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №640/8440/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС. Г. Стеценко Т. Г. Стрелець Л. В. Тацій