Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.11.2019 року у справі №440/2473/19

УХВАЛА

18 листопада 2019 року

Київ

справа №440/2473/19

адміністративне провадження №К/9901/31037/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №440/2473/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

УСТАНОВИЛ:

11.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
16.10.2019.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.18 №Ф-581у розмірі 16 799,13 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2019, залишеним без змін, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.04.2009 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець, а 08.04.2009 року - взята на облік як платник податків в ДПІ у м. Полтаві за №7165.

14.12.2018 підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинила за власним рішенням, про що внесено запис №25880050001022653 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом із цим, з 24.04.2013 позивач прийнята на роботу до ТОВ "Нова пошта" за посадою бухгалтера. Довідкою ТОВ "Нова пошта" від 08.07.2019 вих. №5054 підтверджено, що упродовж 2016-2018 років позивачу щомісяця нараховувалась заробітна плата, з якої роботодавцем утримано податки та збори, а також сплачено єдиний внесок.

Проте 21.11.2018 Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-581, якою ОСОБА_1 повідомлено про необхідність сплати єдиного внеску загалом у розмірі 16 629,13 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийнята Головним управлінням ДФС у Полтавській області від 21.11.2018 вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-581 у розмірі 16 629,13 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Головне управління ДФС у Полтавській області, не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідн з пунком 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від
07.12.2017 № 2246-VIII).

Отже, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №440/2473/19 є визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-581 у розмірі 16 629,13 грн.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №440/2473/19 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
16.10.2019 у справі №440/2473/19 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова