ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

12.02.2018 м. Київ К/9901/18414/18 826/808/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

перевіривши заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду від 21 червня 2017 року в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_3

до Національного банку України

про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу і вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

встановив:

20 вересня 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21червня 2017 року у цій справі.

Частиною 1 ст. 235 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачалось, що Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених Частиною 1 ст. 235 КАС України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 236 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мали право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 237 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачалось, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до п. 5 ч. 1 цієї статті заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1 п. 1 та пп. 7 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) матеріали заяви ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України судового рішення передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями (провадження №К/9901/18414/18, адміністративна справа №826/808/16) для розгляду зазначеної заяви визначено наступну колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Данилевич Н.А., судді - Бевзенко В.М., Шарапа В.М.

У відповідності до пп. 1 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Також приписами пп. 2 п. 1 цього Розділу встановлено, що якщо адміністративна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним адміністративним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Із заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду від 21 червня 2017 року та доданих до неї матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 в якості підстав перегляду даного судового рішення посилається, зокрема, на неоднакове застосування одних і тих саме норм матеріального права Вищим адміністративним судом України та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Заявник зазначає, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21 червня 2017 року вказав на обґрунтованість застосування у спірних правовідносинах п. 32 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", в якій Верховний Суд України зазначив, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Натомість в ухвалі від 04 липня 2012 року у справі №6-6514св12 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ визнав необґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що врахування судом першої інстанції виплаченої позивачці вихідної допомоги та допомоги по безробіттю при обчисленні заробітної плати та зменшення на розмір цих допомог суми, що підлягає стягненню з відповідача, узгоджується з роз'ясненнями, які містяться в п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів", та зауважив, що судом не враховано, що цей пункт постанови Пленуму стосувався практики застосування КЗпП України, якою передбачалось зменшення компенсації на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи, однак ця норма права null виключена з КЗпП України, й відповідно на спірні правовідносини не поширюється.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 241 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) у Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстав, передбачених ч. 2 ст. 241 КАС України, розглядається Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України. Засідання судової палати є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України.

Якщо судове рішення в адміністративній справі оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.

Беручи до уваги те, що за правилами КАС України, що діяли до 15 грудня 2017 року, розгляд даної адміністративної справи повинен був здійснюватись Верховним судом України на спільному засіданні відповідних судових палат, колегія суддів приходить до висновку про необхідність передачі заяви ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду від 21 червня 2017 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На підставі викладеного, керуючись пп. 1,2 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), ст.ст. 235, 236, 237, 241 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), Суд, -

ухвалив:

Передати заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду від 21 червня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до Національного банку України про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу і вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа