Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.08.2021 року у справі №360/2838/20

УХВАЛА

18 серпня 2021 року

Київ

справа №360/2838/20

адміністративне провадження №К/9901/29570/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі № 360/2838/20 за позовом Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними дії,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2021 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Луганській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена поштою 06.08.2021.

Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Системний аналіз частини 4 статті 328 КАС України та пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі зазначено, що вона подається на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України - у зв'язку з наявністю підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України.

ГУ ДПС зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не в повному обсязі досліджено зібрані у справі докази, дослідженим доказам надано неналежну правову оцінку, неповно встановлено обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, із наявністю підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Разом з тим, зі змісту касаційної скарги неможливо встановити, до якого з висновків судів попередніх інстанцій ГУ ДПС визначив підставу їх оскарження відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, а до якого - пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Колегія суддів акцентує увагу скаржника, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Обґрунтування незгоди з висновками судів попередніх інстанцій зазначається в обов'язковому взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Тому скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, у якій чітко зазначити:

1) норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанову Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України)

1) норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок судів, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною 2 статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені із обов'язковим зазначенням, які саме зібрані у справі докази судом не досліджені, а також у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним.

При цьому, доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною 2 статті 353 КАС України.

Крім того, зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для внесення змін до інформаційної системи органів ДПС та інтегрованих карток позивача шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу недоїмки (пені), зокрема, з плати за землю.

ГУ ДПС зазначає, що при ухвалені рішень судами не враховано, що заборгованість за цим податком виникла в результаті несплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань. Скаржник із посиланням на постанови Верховного Суду від
18.06.2018 у справі №805/3284/17-а, від 24.01.2019 у справі №826/500/15, від
08.10.2019 у справі №520/3060/19, від 01.04.2021 у справі №826/21868/15 зазначає, що факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.

Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Однак, як вбачається зі змісту судових рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в силу Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - ~law28~) позивач протягом часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 був звільненим від сплати орендної плати за землю в Луганській області ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що Верховний Суд неодноразово (зокрема, але не виключно, постанови від 30.11.2018 року №805/3518/15-а, від 17.06.2021 у справі № 826/11385/17) наголошував, що ~law29~ мала пряму дію та не вимагала додаткового вчинення будь-яких дій (отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин тощо) для звільнення від сплати орендної плати за земельні ділянки.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2018 у справі №805/3518/15-а констатував, що відсутність обов'язку сплати податкового зобов'язання виключає можливість утворення податкового боргу та відповідно формування контролюючим органом податкових вимог і стягнення ним самостійно визначених грошових зобов'язань.

Постанови Верховного Суду від 18.06.2018 у справі №805/3284/17-а, від 24.01.2019 у справі №826/500/15, від 08.10.2019 у справі №520/3060/19, від 01.04.2021 у справі №826/21868/15, на які посилається скаржник, ухвалені не у правовідносинах, які регулюються ~law30~, що свідчить про неподібність правовідносин і виключає можливість касаційного перегляду судових рішень в цій частині висновків відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Тому скаржнику необхідно уточнити обґрунтування касаційної скарги в цій частині і зазначити про можливість/неможливість застосування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.11.2018 року №805/3518/15-а, від 17.06.2021 у справі № 826/11385/17 у спірних правовідносинах в частині висновків про відсутність у позивача податкового боргу з плати за землю за користування земельними ділянками, які знаходяться у м. Лисичанську, Перевальському районі Луганської області; Станично-Луганському районі Луганської області на підставі норм ~law31~.

Також скаржнику необхідно визначитися з питанням належності його вимог до конкурсних/поточних в розумінні Закону України № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - ~law33~), оскільки на початку касаційної скарги ГУ ДПС зазначає, що та обставина, що вимоги не були заявлені в межах тридцяти днів з 05.05.2014 (дата порушення провадження у справі про банкрутство позивача) не впливає на можливість їх задоволення в ліквідаційній процедурі у шосту чергу після визнання платника податків банкрутом.

Натомість, в подальшому у касаційній скарзі міститься посилання на те, що строк виконання податкових зобов'язань настав після 05.05.2014, отже, ці зобов'язання є поточними.

Тому ГУ ДПС має належним чином обґрунтувати власну позицію щодо статусу зобов'язань позивача, оскільки такі обставини об'єктивно впливають на вирішення питання, чи врегульовують спірні правовідносини норми ~law34~, які, як зазначає ГУ ДПС, було неправильно застосовано судами.

Відповідно до частин 2 і 6 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частин 2 і 6 статті 332 КАС України, застосовуються положення частин 2 і 6 статті 332 КАС України.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі № 360/2838/20 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.

Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон І. В. Дашутін О. О. Шишов