УХВАЛА

17 липня 2018 року

м. Київ

справа №442/456/17

адміністративне провадження №К/9901/34462/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімона М.М., -

розглянувши у касаційній інстанції питання про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи

за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі - об'єднане управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою об'єднаного управління ПФУ

на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Хомика А.П.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, поставновлену у складі колегії суддів: головуючого судді Багрія В.М., суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М., -

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати неправомірними дії об'єднаного управління ПФУ щодо відмови в призначенні їй пенсії за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - ~law14~);

- зобов'язати об'єднане управління ПФУ зарахувати до стажу її роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ~law15~ періоди роботи з 01 вересня 1982 року по 01 червня 1983 року - викладачем по класу фортепіано по сумісництву в Дрогобицькій музичній школі № 2, з 01 вересня 1983 року по 10 січня 2017 року - викладачем по класу фортепіано і концертмейстер в Дрогобицькій музичній школі № 2;

- зобов'язати об'єднане управління ПФУ призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з 11 січня 2017 року відповідно до пункту "е" ~law16~.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_2 зазначила, що дії та рішення відповідача є неправомірним та суперечить положенням закону, оскільки її педагогічний стаж, в тому числі на посаді викладача музичної школи, на день звернення за призначенням пенсії становив більше 33 роки, тому вона має право на пенсію за вислугу років.

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області постановою від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що Кабінет Міністрів України дорученням від 06 січня 1995 року № 397/21 поширив дію призначення пенсії за вислугою років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Постанова № 909, Перелік № 909 відповідно) також на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, відтак об'єднане управління неправомірно відмовив позивачці у зарахуванні спірного періоду до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ~law17~.

19 червня 2017 року об'єднане управління ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що посади викладача в позашкільних навчальних закладах освіти не передбачена Переліком № 909, а відтак, не дає права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ~law18~.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

25 вересня 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення представника позивачки на вказану касаційну скаргу, в яких, останній просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а оскаржувані судові рішення - без змін, з огляду, зокрема, на те, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає стаття 21 Закону України від 22 червня 2000 № 1841-III "Про позашкільну освіту" (далі - ~law20~), яка регулює умови призначення пенсії за вислугу років педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини 3 статті 3 КАС України).

Розглядаючи справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, Касаційним адміністративним судом встановлено, що спірні правовідносини врегульовано, зокрема, ~law22~.

Відповідно до пункту "е" ~law23~ у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений Постановою №909.

Подібні правовідносини вже були предметом судового розгляду Верховного Суду України.

Зокрема, у постанові від 25 травня 2016 у справі №419/794/15-а Верховний Суд України дійшов висновку про те, що необхідними умовами для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ~law24~ є наявність спеціального стажу роботи та посади, що дає право на призначення пенсії згідно з переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

У справі №419/794/15-а суди встановили, що позивач працювала на посаді викладача в музичній школі, що згодом реорганізована у школу мистецтв, яка затвердженим Постановою КМУ №909 Переліком не передбачена.

На підставі викладеного, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність у позивача, яка працювала викладачем в музичній школі, права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ~law25~.

При цьому Верховний Суд України зазначив, що наявність доручення Кабінету Міністрів України від 06 січня 1996 року № 397/21, яким дію Переліку № 909 поширено, зокрема, і на викладачів шкіл мистецтв, без унесення змін до цього Переліку, не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивача на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.

У справі, яка розглядається у касаційній інстанції, суди встановили, що позивачка працювала, з 01 вересня 1982 по 01 червня 1983 викладачем по класу фортепіано по сумісництву в Дрогобицькій музичній школі №2 та з 01 вересня 1983 по 10 січня 2017 включно, викладачем по класу фортепіано і концертмейстер в Дрогобицькій музичній школі №2.

Відмова відповідача призначити пенсію позивачці була мотивна тим, що посада викладача та концертмейстера в позашкільних навчальних закладах освіти Постановою №909 не передбачена.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивач у даній справі, як і позивач у справі №419/794/15, на час трудової діяльності працювала на посаді викладача у музичній школі, а предметом спору в обох зазначених справах є відмова Пенсійного фонду призначити особі пенсію на підставі пункту "е" ~law26~.

Тобто, правовідносини у даній справі та у справі №419/794/15 є подібними, а відтак, правовий висновок Верховного Суду України у згаданій справі є обов'язковим для Верховного Суду при вирішенні даного спору.

Поряд з цим, на переконання колегії суддів на спірні правовідносини розповсюджується також дія інших нормативно-правових актів, зокрема, Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 (далі - Перелік №963).

Відповідно до ~law27~ та Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2011 року №433 (далі - Перелік № 433), до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Згідно з ~law28~ педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Аналіз зазначених норм чинного законодавства, на думку колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді, дає обґрунтовані підстави вважати, що стаж роботи викладачем та концертмейстером в музичних школах має зараховуватись до пільгового стажу осіб в розумінні пункту "е" ~law29~ при розгляді Пенсійним фондом відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Колегія суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді зазначає, що постанова Верховного Суду України від 25 травня 2016 у справі №419/794/15-а не містить аналізу законодавства (зокрема, положень Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII "Про освіту", Закону № 1841-III, Переліків №433, №963), яке регулює правовідносини, що виникають при розгляді Пенсійним фондом заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років на підставі пункту "е" ~law31~.

Зазначене свідчить, що правовий висновок Верховного Суду України у справі №419/794/15-а не в повній мірі відповідає принципам, закріпленим в статті 2 КАС України, зокрема, щодо перевірки того, чи прийнято суб'єктом владних повноважень оскаржуване рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства, задля повного та всебічного розгляду даної справи, з метою забезпечення конституційної гарантії на пенсійне забезпчення, суд вважає за необхідне відступити від позиції Верховного Суду України щодо застосування пункту "е" ~law32~ в поєднанні з Переліком №909, що викладена у його постанові від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Згідно із частиною 1 статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частиною 1 статті 347 КАС України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частиною 1 статті 347 КАС України.

На підставі викладеного, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 876/5312/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтею 347, підпунктом 8 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

УХВАЛИВ:

Справу № 876/5312/17 за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду