Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.05.2018 року у справі №821/1048/17

УХВАЛА

12 червня 2018 року

Київ

справа №821/1048/17

адміністративне провадження №К/9901/50624/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від
30.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від
18.04.2018 у справі №821/1048/17 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від
18.04.2018.

17.05.2018 ухвалою Верховного Суду вказану касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України та надано відповідачу 10-денний строк з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом приведення її форми у відповідність до вимог процесуального законодавства та долучення документу про сплату судового збору.

11.06.2018 на виконання вимог ухвали від 17.05.2018 скаржником усунуто недоліки касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної фіскальної служби у Херсонській області №0000924003 від 29.06.2017 року про застосування 5264 грн. 99 коп. штрафу за порушення п.231.6 ст.231 Податкового кодексу України на підставі п.120-2.1 ст.120-2 Податкового кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що фіскальною службою була проведена камеральна перевірка даних Єдиного реєстру акцизних накладних, за результатами якої складено акт №043/21-22-40-03/НОМЕР_1 від 31.05.2017 року. Згідно з актом перевірки виявлено порушення платником акцизного податку граничних термінів реєстрації акцизних накладних за квітень-травень 2016 року в Єдиному реєстру акцизних накладних. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що намагався своєчасно зареєструвати акцизні накладні, але відповідач відмовляв в такій реєстрації з посиланням на відсутність обсягів пального для реалізації.

Відповідачем безпідставно не було взято до уваги акт інвентаризації залишку пального від 15.03.2016 року (інвентаризацію проведено з урахуванням вимог чинного законодавства станом на 01.03.2016 року), і через несвоєчасне внесення відомостей акту інвентаризації до Єдиного реєстру акцизних накладних позивач був позбавлений можливості реєструвати акцизні накладні, оскільки завантаження до Системи електронного адміністрування реалізації пального (далі - СЕАРП) залишків було здійснено відповідачем після проведення перевірки, тобто 25.05.2016 року, що позбавило позивача з вини податкового органу реєструвати акцизні накладні в належний термін. Позивач зазначив, що положеннями Порядку електронного адміністрування реалізації пального, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 року №113, акти проведення інвентаризації обсягів залишку пального можуть бути перевірені контролюючим органом, тобто наявний обов'язок у податкового органу завантажити дані вказаних актів інвентаризації, а потім вже при необхідності перевірити вказані показники за необхідністю. Крім того, позивач вказує на неможливість здійснення камеральної перевірки з питання реєстрації акцизних накладних, тому прийняте за висновками незаконної перевірки податкове повідомлення-рішення №0000924003 від 29.06.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від
18.04.2018 позов задоволено.

Головне управління ДФС у Херсонській області звернулося до суду з касаційною скаргою на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від
30.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від
18.04.2018, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від
07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №821/1048/17 є вимоги про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000924003 від 29.06.2017 року про застосування 5264 грн. 99 коп. штрафу за порушення п.231.6 ст.231 Податкового кодексу України на підставі п.120-2.1 ст.120-2 Податкового кодексу України.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

Отже, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 у справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від
29.06.2017 №0000924003 про застосування 5 264 грн. 99 коп. штрафу за порушення податкового законодавства, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 у справі №821/1048/17.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова