УХВАЛА

17 квітня 2019 року

Київ

справа №804/2823/16

провадження №К/9901/5579/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглядаючи в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання дій протиправними, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду рішенням від 9 липня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року,

встановив:

ОСОБА_2 (надала також ОСОБА_2, позивач) звернулась до суду з позовом до Національного банку України (надалі також НБУ, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національного агентство з питань запобігання корупції, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:

визнати рішення і дії (не зарахування до кадрового резерву, відмови у переведенні до центрального апарату, незаконного звільнення з роботи, обмеження у доступі до професії, службової діяльності та посад) НБУ, вчинені на підставі Постанови Правління НБУ від 17 березня 2006 року № 96, стосовно позивача незаконними, як такими, що завдали дискримінації за ознаками статі, віку, освіти при реалізації права позивача на працю з порушенням положень антидискримінаційного законодавства;

визнати дискримінацію у відношенні позивача з боку НБУ за захищеними ознаками статі, віку, освіти тощо при проходженні і звільненні з державної служби на підставі Положення "Про формування кадрового резерву на посади державних службовців Національного банку України", затвердженого Постановою Правління НБУ від 17 березня 2006 № 96;

скасувати наказ НБУ від 26 липня 2016 року № 3202-к про звільнення ОСОБА_2 як такий, що порушує вимоги частини 3 статті 53 Закону України "Про запобігання корупції", частини 2 статті 14 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та положень КЗпП України;

поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді провідного економіста сектору інспекційних перевірок відділу банківського нагляду Управління НБУ в Дніпропетровській області, НБУ за умови відсутності вакантних посад в Управлінні, посаду економіста в центральному апараті;

стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу із розрахунку середньомісячної заробітної плати у розмірі 5990,51
гривень (із подальшим коригуванням на дату винесення рішення суду);

стягнути з НБУ на користь позивача матеріальні збитки внаслідок упущеної вигоди за наслідком дискримінації в сумі 325920,00 гривень (із подальшим коригуванням на дату винесення рішення суду);

стягнути з НБУ на користь позивача моральну шкоду, завдану прямою дискримінацією та порушенням прав протягом тривалого часу в сумі 38000000,00 гривень.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 9 липня 2018 року позов задовольнив частково:

визнав протиправними дії НБУ щодо припинення перебування ОСОБА_2 у кадровому резерві Управління НБУ в Дніпропетровській області;

у решті позовних вимог відмовив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 17 січня 2019 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 липня 2018 року й ухвалив у справі нове рішення, яким:

закрив провадження в адміністративній справі за позовними вимогами ОСОБА_2 у частині: скасування наказу НБУ від 26 липня 2016 року № 3202-к про звільнення ОСОБА_2 як такого, що порушує вимоги частини 3 статті 53 Закону України "Про запобігання корупції", частини 2 статті 14 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та положень КЗпП України; поновлення ОСОБА_2, на роботі на посаді провідного економіста сектору інспекційних перевірок відділу банківського нагляду Управління НБУ в Дніпропетровській області, НБУ за умови відсутності вакантних посад в Управлінні, посаду економіста в центральному апараті; стягнення з НБУ на користь ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу із розрахунку середньомісячної заробітної плати у розмірі 5990,51 гривень; роз'яснив позивачу право на звернення з даними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства;

відмовив у задоволенні решти позовних вимог.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулась до суду касаційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, а також неповноту з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржувані рішення й ухвалити рішення про повне задоволення позовних вимог.

Верховний Суд ухвалою від 25 березня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, установлених під час підготовки справи до касаційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.

Касаційна скарга ОСОБА_2, серед іншого, обґрунтована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про неможливість розгляду позовних вимог, у яких закрито провадження у справі, в порядку адміністративного судочинства, адже, за твердженням автора скарги, спір у частині її позовних вимог про скасування наказу НБУ від 26 липня 2016 року № 3202-к і поновлення її на роботі є публічно-правовим, а вимоги про стягнення шкоди - такими, що заявлені в одному провадженні з вимогами вирішити публічно-правовий спір.

За правилами частини 6 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Частинами 1 , 3 статті 347 КАС України обумовлено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

За такого правового регулювання та з урахуванням того, що у справі, що розглядається, позивач оскаржує судові рішення, серед іншого, з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 346, 347 КАС України,

ухвалив:

Адміністративну справу № 804/2823/16 за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання дій протиправними, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду рішенням від 9 липня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич