Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2018 року у справі №9901/525/18

УХВАЛА

18 квітня 2018 року

Київ

справа №9901/525/18

адміністративне провадження №П/9901/525/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бучик А.Ю., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про зобовязання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Вищої ради правосуддя, яка не вжила заходів для належної перевірки викладених фактів та обставин ознак дисциплінарного проступку судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2;

- зобов'язати Вищу раду правосуддя відкрити дисциплінарне провадження стосовно судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2;

- визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя, яка виявилася у ненаданні повної, належної відповіді на запит від 05 грудня 2017 року;

- зобов'язати Вищу раду правосуддя протягом 15 днів надати відповідно до законодавства належну обґрунтовану відповідь на всі вимоги запиту від 05 грудня 2017 року;

- визнати ухвалу Вищої ради правосуддя від 20 лютого 2018 року нечинною.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом частини 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.

За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" обумовлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що громадяни України мають право звертатися до діючих органів у системі судоустрою України із заявами, пропозиціями та скаргами щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та порушення останніх, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя. До таких звернень належать і заяви та скарги, що містять відомості про наявність у діянні судді ознак дисциплінарного проступку або порушення ним присяги.

Частиною 1 статті 107 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон від 02.06.2016 №1402-VIII) визначено право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

Згідно зі статтею 108 Закону від 02.06.2016 №1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

За правилами статті 42 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" (надалі - Закон від 21.12.2016 №1798-VIII) дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Частиною другою статті 42 Закону від 21.12.2016 №1798-VIII визначено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону від 21.12.2016 №1798-VIII дисциплінарне провадження включає: попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; відкриття дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Пунктами 1,2 частини першої статті 43 Закону від 21.12.2016 №1798-VIII встановлено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; за наявності підстав, визначених Закону України "Про судоустрій і статус суддів", - повертає дисциплінарну скаргу заявнику.

За змістом частини четвертої статті 44 Закону від 21.12.2016 №1798-VIII рішення про повернення дисциплінарної скарги має бути вмотивованим та оскарженню не підлягає.

На відміну від вищенаведеного, відповідно до статей 51,52 Закону від 21.12.2016 №1798-VIII оскарженню підлягає тільки рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі та рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави зробити висновок, що рішення Вищої ради правосуддя про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо судді не підлягає оскарженню, в тому числі й у порядку адміністративного судочинства.

Зі змісту заявленого позову вбачається, що позивач висловлює незгоду із фактом непритягнення до дисциплінарної відповідальності судді Вищого адміністративного суду України, а звернення від 10 лютого 2016 року, на яке позивач вимагає відповіді, є безпосередньо дисциплінарною скаргою, а не зверненням громадян. Усі його вимоги обмежені підставами, процедурою та наслідками дисциплінарного провадження.

Як спосіб поновлення порушеного права, позивач обрав зобов'язання Вищої ради правосуддя відкрити дисциплінарне провадження щодо судді. Однак цей спосіб є похідним і нерозривно пов'язаним із правомірністю рішення Вищої ради правосуддя, яке не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачу слід відмовити у відкритті провадження у справі за його позовом до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Керуючись статтями 22, 170, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному частинами 5 та 6 статті 266 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку і строки, визначеному статтями 23, 292, 294 та 295 КАС України..............

А.Ю. Бучик,

Суддя Верховного Суду