Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.05.2020 року у справі №280/3889/19

УХВАЛА

14 травня 2020 року

Київ

справа №280/3889/19

адміністративне провадження №К/9901/11784/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Бившевої Л. І., Гусака М. Б.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020 за позовом ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

23.04.2020 ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

На цю підставу посилається скаржник у касаційній скарзі - необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.03.2018 у справі №826/1413/13-а, від 04.09.2018 у справі №816/1488/17, від 07.02.2019 у справі №808/3250/17, від 13.03.2019 у справі №813/4157/17, врахованого судом апеляційної інстанції, щодо застосування пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. Свою позицію обґрунтовує тим, що тлумачення норми пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України судами першої та апеляційної інстанцій, так само, як і Верховним Судом в зазначених постановах. не відповідає її дійсному змісту. Для підтвердження цього посилається на те, що застосування цих норм було предметом обговорення експертами в галузі права, та науковцями, які зробили буквальне (синтаксичне, граматичне), логічне її тлумачення, аналізували змістовне навантаження окремих її слів і словосполучень.

Вказує, що експерти і науковці дійшли висновку що норму пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України в частині визначення переліку податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких настає відповідальність, виходячи з правил синтаксису і граматики, логіки побудови речення, слід тлумачити таким чином, що встановлені нею виключення стосуються трьох випадків: 1) коли податкова накладна не надається отримувачу (покупцю); 2) коли податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 3) коли податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Дослідивши наведене скаржником обґрунтування необхідності відступу від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №826/1413/13-а, від 04.09.2018 у справі №816/1488/17, від 07.02.2019 у справі №808/3250/17, від 13.03.2019 у справі №813/4157/17, колегія суддів не вважає за необхідне відступати від такого висновку.

Предметом спору у цій справі є правомірність застосування до ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що не надавалися отримувачу (покупцю).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, з посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 20.03.2018 у справі №826/1413/13-а, від 04.09.2018 у справі №816/1488/17, від 13.03.2019 у справі №813/4157/17 від 07.02.2019 у справі №808/3250/17, зазначили, що незастосування штрафної санкції, передбаченої статтею 120-1 Податкового кодексу України, можливе лише за наявності сукупності таких обставин: 1) податкова накладна не надається отримувачу (покупцю); 2) податкова накладна виписана на операцію з постачання товарів/послуг, яка звільнена від оподаткування або оподатковується за нульовою ставкою.

Аналогічне застосування норми пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах було зроблено Верховним Судом і в інших справах, що свідчить про сталу практику правозастосування.

Зокрема, у постанові від 13.08.2019 (справа №2040/7988/19) Верховний Суд зазначив, що в пункті 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України винятки із загальних правил застосування штрафних санкцій сформульовано чітко. Виходячи із синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, Верховний Суд зробив висновок, що внесені Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто, для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов'язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відступу від висновку щодо застосування норми пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у вище зазначених постановах Верховного Суду, з огляду на що у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтею 328, пунктом 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

Л. І. Бившева

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду