УХВАЛА

15 травня 2018 року

Київ

справа №816/389/15-а

адміністративне провадження №К/9901/6241/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Філатова Ю.М., Бенедик А.П., Калиновського В.А. від 19 травня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держземагентства у Полтавській області щодо відмови в поновленні терміну дії договору оренди земельної ділянки та в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі; зобов'язання Головного управління Держземагентства у Полтавській області укласти з ОСОБА_2 додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області загальною площею 92,00 га від 19 березня 2004 року зареєстрованого за № 272 на той самий строк і на тих самих умовах, передбачених цим договором, якою продовжити термін дії договору до 31 грудня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" ОСОБА_2, як орендар, який належно виконував свої обов'язки за договором оренди від 19 березня 2004 року, має переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк. Проте, в порушення норм чинного законодавства, за результатами повторного розгляду відповідної заяви позивача, ОСОБА_2 протиправно та необґрунтовано, листом від 21 листопада 2014 року № В-272/0-451/6-14, відмовлено у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки від 19 березня 2004 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено частково, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держземагентства у Полтавській області у формі листа-повідомлення від 21 листопада 2014 року № В-272/0-451/6-14, яким відмовлено ОСОБА_2 у поновленні терміну дії договору оренди земельної ділянки та в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі від 19 березня 2004 року; зобов'язано Головне управління Держземагентства у Полтавській області укласти з ОСОБА_2 додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 92,00 га, розташованої за межами населеного пункту на території Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, укладеного 19 березня 2004 року та зареєстрованого за №272.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року апеляційні скарги Головного управління Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії закрито.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що у даному випадку має місце спір про право користування земельною ділянкою, розгляд якого має відбуватися в порядку цивільного процесуального законодавства.

Не погоджуючись з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та задовольнити адміністративний позов.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції зроблений невірний висновок стосовно того, що "відповідач реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою має рівні права з громадянами та юридичними особами та не здійснює при цьому владних управлінських функцій", оскільки в даному випадку відповідач наділений виключними владними повноваженнями щодо передачі землі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі К/800/2593/15 (816/389/15-а), витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі-доповідача Касаційного адміністративного суду ОСОБА_4 від 20 березня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

Від Головного управління Держземагенства у Полтавській області у встановлений касаційним судом термін (до 10 квітня 2018 року) відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини 6 статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23,24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" ( № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96); суд не є встановленим законом у разі, якщо правила, які регламентують склад суду, не були додержані (Posokhov v. Russia № 63486/00, Fedotova v. Russia № 73225/01).

Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко